Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1 📚 - Українською

Читати книгу - "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1" автора Володимир Читай. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 44
Перейти на сторінку:
дупла сів. Постукав три рази, як Пір'їнка казала. Карк відчинив дупло, бо так стукали свої. Коли ж побачив незнайомця, здивувався, подивився на нього повз окуляри:

— Чого тобі треба, чужинцю?

— Мене постала голубка Пір'їнка. Сизокрил в біді, може померти! Потрібна швидка медична допомога змії Фарми.

— То лети мерщій за мною! — ворон Карк знав, що швидка допомога, це коли більше роблять, ніж базікають, то ж про деталі вже не розпитував.

Стара змія Фарма лежала на камені і грілася на сонечку. Побачила вона, що яструб прямісінько на неї летить, перелякалася. Хоч і стара, але ж пожити ще хочеться! Мерщій з каменя та й під камінь! «Дзуськи! — думає — Не знайдеш мене тут, яструбе!».

Але ж чує, хтось карковим голосом до неї промовляє:

— Вилазь, Фарма! Треба голуба Сизокрила рятувати!

Виглянула змія обережно — точно, ворон Карк стоїть. А поруч яструб, вдвічі більший за Карка.

— А він мене не з'їсть? — Змія кивнула у бік яструба.

— Ні! Не з'їсть! Вилазь скоренько!

Повірила, вилізла. Розказав їй Карк про яструба та Сизокрила.

— Добре! Я згідна! Тільки як це я туди потрапити маю? Га?

— Я вас на крилах віднесу! — запропонував Крилат.

— В ось цих пазурях? — Фарма подивился на яструбові кігті і їй стало моторошно. — Ні, друже, не хочу псувати приємне враження від знайомства з тобою.

— Я знаю! — Карк по-вчительському підняв пальця догори. — Залазь, Фармо, в кошик, бери з собою все, що знадобиться, а ти, яструбе, бери кошик за ручку й неси в кігтях! Так і зробили. Змахнув яструб крилами, захопив кошика і полетів у бік Дикого лісу. Фарма з висоти на ліс споглядає, милується.

— Вище! Вище! — командує. Яструб вище піднімається. — Нижче! Нижче! — Крилат над самими деревами летить, ледь кошиком ялинкових верхівок не торкається. «Оце ж треба, — думає, — на старість авіатором стала. Буде що онукам розказати».

Відніс яструб Фарму в Дикий ліс. Таємно від Смугаря. Поклав кошик біля Сизокрила. Вилізла змія і одразу до справи. Витягла настоянки цілющі, води живої, масла живильного і Сизокрила тим поїти по крапельці і змащувати заходилася. І ніч, і день вона біля нього ходила та й на третій день виходила. А Пір'їнка молилася Бога за його здоров'я та й вимолила.

Прокинувся Сизокрил, розплющив око, яке залишилося. А над ним Пір'їнка. «Певно, я в раю. — думає. — Он і Пір'їнка моя. Добре, що хоч тут зустрілися».

— Сизокрилику мій! Ти мене чуєш? — питає його голубка.

— Чую, мила. Чую тебе… — прошепотів голуб і хотів звестися на лапи. Але тут же відчув біль. Таку сильну, що одразу зрозумів, що ще живий. Бо в раю немає болі та страждань.

— Відпочинь, любий! Я буду поруч. — І була біля нього, за крило тримала.

З кожним днем справи йшли на поправини. Голуб вже й ходити почав. Тільки говори ще не міг. Язика перекусив, коли падав.

9. Сизокрил тікає від Пір'їнки

Пір'їнка вже з ніг падала, бо шість днів і ночей біля Сизокрила ходила, очей не стулила. Цієї ночі сон її таки звалив. Пригорнулася вона до голуба та й заснула міцним сном.

А голубу не спалося. Ніч була місячна, зоряна, ясна. Ні вітерця, ні хмаринки. Замріялось. Старі мрії повернулися до нього. «Ось, — думає, — скоро видужаю і полетимо додому. Зів'ємо своє гніздечко, виростимо голуб'яток і заживемо щасливим пташиним життям».

Закортіло пити. Пір'їнку не став будити, пожалів. Встав сам і до відерця з водою пошкандибав. Схилив голову над відром, побачив своє відображення у воді, осяяній місячним світлом, і жахнувся. Те, що він побачив, не було голубом. Одного ока не було, а те, що залишилося, було спухле і подряпане. А крила? Лише де-не-де стирчали у різні боки залишки пір'я. Дзьоб, і той був скривлений. «Примара!» — подумав Сизокрил. Відійшов, подивився в небо і знову у відро, сподіваючись побачити там щось інше. А там та сама потвора!

Заплакав голуб гірко-гірко. З єдиного ока сльози котяться, в горлі застрягають, душать серце. «Все, що в мене було — це мрія. Мрія про Пір'їнку. Я так її люблю. А хто я тепер? Потвора! Що я їй зможу дати? Тільки життя їй зіпсую. Вона мене ще певно не розгледіла, як слід. Бо була б вже й сама втекла. Треба йти геть, поки ранок не настав!»

Сизокрил побрів до Дикого лісу. Пройшов повз яструба, брата крилатового, який спав собі і за службу забув, і пішов геть, куди йшлося.

10. Разом. Назавжди

Голубка прокинулася, Сизокрила поруч не було. «Де ж він?» — заметушилася Пір'їнка. Злетіла на дерево, оглянулася навкруги і не знайшла. Кинулася вона до яструба:

— Ти не бачив Сизокрила?

— Ні, не бачив!

— Ти ж чергував! Чи спав? — прискіпливо подивилася йому в очі голубка.

— Я… я… спав… — яструбу було соромно. Але ж справі той сором ані на йоту не допоміг.

— Сину! Крилатику! — закричала голубка. — Лихо! Лихо! Щез мій любий!

Злетів яструб попід хмари, очима кожен шматок землі проглядає, а Сизокрила не бачить. Ось вже й південь, а його все нема, та й нема. А голубка плаче, місця собі не знаходить:

— З'їли його вовки хижі! Ой чує серденько лихо.

— Не плачте, неньо. Смугар все знає. Лечу до нього, розкажу правду. Немає іншого вибору.

Прилетів Крилат до тигра Смугаря, вклонився і каже:

— Ясновельможний царю! Розкажу Вам правду, яка за душу хапає сильніше за будь-яку вигадку чи казку. Якщо не повірите, накажіть мене подати вам на обід до столу, а якщо повірите — допоможіть в тому, що я попрошу.

— Гаразд! Розказуй! — кивнув Смугар.

Розказав Крилат Смугареві всю історію Сизокрила та Голубки Як сам знав. Все, як було, і як тут записано. Зачепило царя слово яструбине. За живе

1 ... 28 29 30 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"