Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Недоступна примха, Ксана Рейлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Недоступна примха, Ксана Рейлі"

1 022
0
01.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Недоступна примха" автора Ксана Рейлі. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 33
Перейти на сторінку:

 бажане.

— Це не так, — заперечила я. — Він не може так вчинити зі мною.

Паша дивно подивився на мене, а тоді сумно усміхнувся та видихнув.

— Ти вже надто сильно довіряєш йому, — сказав він.

— Як і ти Камілі, — пробурмотіла я. — Своїми звинуваченнями у сторону Давида ти вигороджуєш її.

— Ти робиш те саме, бо у всьому виниш її.

— Значить, хтось з нас помиляється. Що у тебе з Камілою?

— Нічого, що можна було б розповісти, — буркнув Паша.

Він взяв ганчірку та почав активно витирати барну стійку, уникаючи мого погляду.

— Вона подобається тобі? — спитала я, затамувавши подих.

— Є сенс приховувати? — пробурмотів хлопець.

Я заплющила очі та важко видихнула. Що може бути гірше?

— Паш, ти ж розумієш, що вона ніколи не буде з тобою?

— Тому що вона багатенька принцеса, а я простий бармен, — продовжив хлопець, сумно усміхнувшись. — Їй потрібен хтось такий, як Давид. А йому така, як Каміла.

Ці слова не мали б зачепити мене, але зачепили. Я сама прекрасно розуміла, що не підходжу Давиду за усіма правилами багатого світу, але не могла нічого зробити зі своїми почуттями. Я глянула на Пашу, а він дивився на мене. Ми обоє зрозуміли, що зараз наші ситуації максимально подібні. І він, і я, стоїмо на стежці неможливого кохання.

— Як думаєш, батьки Давида будуть проти наших з ним стосунків? — тихо спитала я.

— А ти впевнена, що вони колись дізнаються про них? — сказав Паша і підійшов до чоловіка, який захотів зробити замовлення.

Ця розмова ще більше заплутала мене. Коли я повернулася додому, то не могла ніяк зібратися. В голові постійно крутилися сумніви. Я згадувала наші з Давидом особливі моменти, які ми провели разом. Вони були прекрасні, наповнені почуттями. Тільки між нами ще було так багато "але"…

— З днем народження! — почула я, крізь свій міцний сон. — Ей, прокидайся!

Я повільно розплющила очі та побачила Віолетту, що вже пробиралася на моє ліжко. Вона почала стрибати на ньому та кричати. Я легенько схопила її за руку і вона впала біля мене.

— Мама сказала, що у тебе сьогодні день народження, — заговорила вона, — і ми вирішили привітати тебе.

— Дякую, — сказала я, усміхнувшись.

— Внизу на тебе чекає величезний торт.

— Думаю, що це мав бути сюрприз.

— Ой! — Віолетта поклала долоню на свої губи. — Проговорилася.

Я засміялася, а тоді піднялася з ліжка. Не очікувала, що сестра вирішить привітати мене з самого ранку. Взагалі я не звикла до таких святкувань. Віолетта побігла до кухні. Я ж швидко почистила зуби та вмила обличчя. Потім переодягнулася в чистий одяг і теж спустилася на перший поверх.

— От і наша іменинниця з'явилася! — заговорила тітка Дарина з широкою усмішкою на вустах.

— Доброго ранку! — мовила я, коли підійшла до неї.

Вона привітала мене та простягнула мені невелику коробочку. Я трохи здивувалася, коли побачила її. Насправді мені нечасто дарували подарунки. Я усміхнулася, побачивши гарні срібні сережки у вигляді півмісяця.

— Дякую! — щиро сказала я та міцно обійняла жінку.

Кароліна теж привітала мене. Вона подарувала мені дорогу косметику, парфуми та красиву брендову сумочку. Я вражено дивилася на неї, а потім Віолетта простягнула мені листівку, яку сама ж зробила. Я не встигала дякувати за подарунки. Було таке враження, наче це все відбувається не зі мною. Я відчула сльози радості на очах, але стримала їх. Ми усі разом сіли за стіл, щоб поснідати. Як і казала Віолетта, на мене чекав великий торт. Кароліна запалила свічки. Я деякий час дивилася на них, обдумуючи, яке загадати бажання. Врешті-решт я просто попросила, щоб у мене завжди була сім'я, а тоді задула всі свічки.
Кароліна з Віолеттою згодом поїхали. Тітка Дарина пішла до сусідки, а дядько
був у своєму кабінеті.
Увесь день я чекала привітання від Давида, чи подруг. Тільки їх не було. Лише Паша зателефонував, поки в нього була вільна хвилинка на роботі. Тася та Ліса точно знали, що у мене день народження та і Давид теж. Здається, вони просто забули. Я звикла, що мене рідко вітали, але чомусь стало образливо. Щоб хоч якось відірватися від поганих думок, я ввімкнула собі фільм. Раптом почула дзвінок у двері. Я швидко спустилася на перший поверх, а коли відчинила, то побачила на порозі кур'єра. Він передав мені досить велику сріблясту коробку.
Коли я повернулася до кімнати, то одразу ж відкрила її. Всередині побачила красиву сукню насиченого блакитного кольору з мереживом та блискітками. Приємне тепло з'явилося всередині, коли я дивилася на неї. Внизу коробки була записка у сріблястому конверті. Я швидко відкрила його та одразу ж почала читати:

"Ти готова до справжнього свята, Попелюшко? Чекатиму тебе о восьмій біля твого будинку.
Давид"

Значить, він не забув…
 

1 ... 28 29 30 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Недоступна примха, Ксана Рейлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Недоступна примха, Ксана Рейлі"