Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

він каже, що він принаймні працює над цим.

Д-р Н.: Хто з вас найбільш чутливий до критики?

СУБ'ЄКТ: (пауза) О, я думаю, це міг би бути Норкрос, але всім нам важко визнавати свої помилки.

Д-р Н.: Скажіть чесно, Олем, чи дратує членів Вашої духовної групи те, що нічого не можна приховати від інших — коли всі ваші недоліки минулого життя опиняються на поверхні?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Ми чутливі до цього, але не сприймаємо це болісно. Ми все добре розуміємо. Я хотів приносити людям естетичне задоволення, хотів розвиватися через мистецтво. Але чим я займався? Я роз'їжджав амстердамськими каналами і безперервно проводив ночі в іграх та розвагах. Моя початкова мета залишилася осторонь.

Д-р Н.: Якщо ви зізнаєтеся у цьому Вашій групі, то як вони реагують? Наприклад, як Ви та Норкрос оцінюєте один одного?

СУБ'ЄКТ: Норкрос часто зазначає, що я ненавиджу бути відповідальним за себе та інших. Щодо самого Норкросса, то це багатство... він любить владу... але ми обидва егоїстичні... хоча я більш пихатий. Ні він, ні я — ми не отримуємо багато "золотих зірок".

Д-р Н.: Як вписується у Вашу групу Дабрі зі своїми вадами характеру?

СУБ'ЄКТ: Йому подобається контролювати інших, здійснюючи керівництво. Він за своєю природою лідер — більше, ніж усі ми. Він був морським капітаном, піратом — така крута особистість. Вам не захотілося б опинитися у нього на шляху.

Д-р Н.: Він був жорстокий?

СУБ'ЄКТ: Ні, просто суворий. Його шанували як капітана. Дабрі був безжальний по відношенню до своїх супротивників у морських сутичках, але він дбав про своїх власних людей.

Д-р Н.: Ви говорили мені, що Віло допомагав мандрівникам, що були нужденні, але Ви не дуже багато розповіли мені про те найкраще, що було у всіх вас у ваших життях. Чи був хтось із вас у групі відзначений за безкорисливий вчинок?

СУБ'ЄКТ: (зосереджено) Можу сказати щось про Дабрі...

Д-р Н: Що ж?

СУБ'ЄКТ: Він зробив одну чудову справу. Одного разу, під час шторму, один моряк впав із щогли в океан і почав тонути. Дабрі обмотав навколо талії лин і кинувся з палуби у воду. Він ризикував своїм життям, але врятував товариша.

Д-р Н.: Коли ця подія обговорюється у Вашій групі, як ви всі відгукуєтеся про Дабрі?

СУБ'ЄКТ: Ми хвалимо його за те, що він зробив, захоплюючись ним у своєму розумі. Ми дійшли спільного висновку, що ніхто з нас у своїх минулих життях не міг зрівнятися з ним у цьому його одному мужньому вчинку.

Д-р Н.: Я розумію, але все ж таки життя Віло, коли він був господарем заїжджого двору і давав дах і їжу людям, які не могли заплатити йому, може являти собою прояви безкорисливості протягом більш тривалого періоду, і тому більш гідне похвал?

СУБ'ЄКТ: Звісно ж, і ми віддаємо йому належне. (Сміється) Він отримує більше "золотих зірок", ніж Дабрі.

Д-р Н.: Чи дістається Вам від групи за Ваше останнє життя?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Як художник, я змушений був боротися за клієнтів, щоб вижити, але я добре ставився до людей... цього недостатньо... але мені подобалося приносити задоволення. Моя група визнала, що у мене було добре серце.

У кожного із моїх пацієнтів свій особливий зв'язок з їхньою духовною групою, незалежно від їх особистісних особливостей. Люди схильні думати, що душі у вільному стані (у духовному світі) не мають людських вад. Насправді, я думаю, існує багато спільного між духовними групами та різними типами людської сім'ї. Наприклад, я бачу Норкроса як непокірного "цапа-відбувайла" для цієї групи, і в той же час він та Олем є свого роду "інвентаризаторами" недоліків кожного. Олем сказав, що Норкрос зазвичай перший починає відкрито і прискіпливо розглядати будь-які доводи та аргументи, які кожен із членів групи призводить до виправдання своїх помилок минулого життя. Схоже, що у нього найменше сумнівів у собі і, отже, будь-якого емоційного прикриття, що виправдовує його поведінку. Це може свідчити про його власну незахищеність, тому що Норкрос, можливо, щосили бореться за те, щоб бути на рівні прогресуючої групи.

Я вважаю, що сам Олем міг бути улюбленцем групи, свого роду "талісманом" (як буває із молодшою ​​дитиною у людських сім'ях) — з усією його клоунадою, самолюбуванням та недбалим ставленням до серйозних проблем. Деякі душі у духовних групах, насправді, здаються мені тендітнішими і мають більше захисту, ніж інші члени групи. Поведінка Віло показує, що він справжній герой (або старший член сім'ї) — з його прагненням до досконалості. У мене склалося враження, що Віло найменш зухвалий член групи, зокрема тому, що він досяг найбільшого успіху у своїх недавніх минулих життях. Так само як і в сім'ях, ролі між членами духовної групи можуть змінюватися, але, як мені сказали, кінетична енергія Віло набуває рожевого відтінку, що вказує на досягнення ним рівня II.

Д-р Н.: Олем, чи вважаєте Ви, що взаємна критика завжди конструктивна?

СУБ'ЄКТ: Тут, звичайно, немає ворожості. Ми всі отримуємо свого роду задоволення, журячи один одного — я припускаю таке, — але це просто форма... визнання того, ким ми, насправді є і куди нам слід йти.

Д-р Н.: Чи можуть у Вашій групі змусити когось відчути свою провину у зв'язку з його минулим життям?

СУБ'ЄКТ: Це... людські засоби... і вони занадто обмежені, якщо брати до уваги те, що ми відчуваємо.

Д-р Н.: Ну, добре, торкнемося Ваших почуттів інакше. Коли Вас критично оцінюють, чи почуваєтеся Ви більш впевнено, отримуючи відгук одних членів Вашої групи, і менш впевнено, якщо чуєте критику з боку інших?

СУБ'ЄКТ: Ні. Ми всі дуже поважаємо одне одного. Найбільший критик сидить усередині нас.

Д-р Н.: Чи відчуваєте Ви якийсь жаль з приводу своєї поведінки у Вашому минулому житті?

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Так... Мені шкода, якщо я образив когось... і... потім кожному тут стає відомо всі про мої помилки. Але ми вчимося.

Д-р Н.: І що ви робите із цим знанням?

СУБ'ЄКТ: Обговорюємо між собою і намагаємося виправитися у наступному житті.

Д-р Н.: З Вашої розповіді я зробив висновок, що Ви, Норкрос і Дабрі, завантажуючи один одного, можливо, просто даєте вихід деяким своїм стримуваним почуттям щодо своїх власних недоліків.

СУБ'ЄКТ: (замислено) Ми робимо цинічні зауваження, але це не так, як у людей. Не маючи тіл, ми ставимося до критики трохи інакше. Ми бачимо один одного такими, які ми є, без обурення чи заздрощів.

Д-р Н.: Я не хочу "тягнути Вас за язика", але мені цікаво, чи не вказує вся ця пихатість і хитромудрість висловлювань на почуття власної неповноцінності, марності, що ховається за ними?

СУБ'ЄКТ: Так, це ще один момент. Ми справді впадаємо у відчай і сумніваємося у своїх здібностях... щоб протистояти самовпевненості і змінитися на краще.

Д-р Н.: Отже, для Вас нормально, сумніваючись у собі, все ж таки робити цинічні зауваження про мотиви один одного?

СУБ'ЄКТ: Звичайно, але ми хочемо, щоб кожен із нас побачив щирість один одного у роботі над своїми індивідуальними програмами. Іноді гординя встає на шляху і ми використовуємо один одного, щоб подолати її.

У наступному уривку діалогу я представляю ще одне духовне явище, що відноситься до групового цілительства. Я чув про різні варіанти цього роду дій, що підтверджуються висловлюваннями Суб'єкта 21.

Д-р Н.: Олем, поки ми обговорюємо взаємовідносини між членами Вашої групи, опишіть мені духовну енергію, яка підтримує Вас у цьому процесі.

СУБ'ЄКТ: (у нерішучості) Я не впевнений, що зможу розповісти Вам...

Д-р Н.: Добре подумайте. Чи є ще якийсь механізм, за допомогою якого відносини між членами Вашої групи призводяться у гармонію розумною енергією?

СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) А... Ви маєте на увазі — конуси?

Д-р Н.: (Слово "конус" — незвичайне для мене, але я знаю, що я правильно зрозумів) Так, конуси. Поясніть, що Ви знаєте їх у зв'язку із Вашою групою.

СУБ'ЄКТ: (трохи повільно) Ну, конуси справді допомагають нам.

Д-р Н.: Будь ласка, продовжуйте та розкажіть мені, що роблять конуси. Я думаю, я чув про це раніше, але я хочу дізнатися про Вашу версію.

СУБ'ЄКТ: Як Ви знаєте, він має таку форму, що ми опиняємося всередині нього.

Д-р Н.: Яка у нього форма? Намагайтеся бути яснішим.

СУБ'ЄКТ: Він циліндричний, дуже яскравий — він над нами та навколо нас. Цей конус — вузький угорі і широкий у основі, так що ми всі вміщуємося у ньому, як би знаходилися під великою білою чашею, — ми можемо плавати під конусом, користуючись ним.

Д-р Н.: Ви впевнені, що це не цілющий душ, який Ви отримали одразу після Вашого повернення у духовний світ?

СУБ'ЄКТ: О ні, там було швидше індивідуальне очищення — виправлення отриманих на Землі пошкоджень. Я думав, що ви знаєте...

Д-р Н: Я знаю. Я хочу, щоб Ви пояснили, як конус відрізняється від цілющого душу.

СУБ'ЄКТ: Конус розбризкує енергію вниз, як водоспад, через перевернуту вирву, утворюючи навколо нас коло і дозволяючи нам таким чином по-справжньому сконцентруватися на нашій ментальній схожості та одноманітності як групи загалом.

Д-р Н.: І що Ви відчуваєте, коли знаходитесь під конусом?

СУБ'ЄКТ: Ми можемо відчувати, що всі наші думки розширюються... потім вишиковуються... і повертаються назад... сповнені додаткових знань.

Д-р Н.: Чи допомагає ця розумна енергія єдності та згуртованості Вашої групи — я маю на увазі концентровані роздуми?

СУБ'ЄКТ: Так.

Д-р Н.: (навмисне з викликом) Якщо чесно, Олем, мені б хотілося знати, чи не "промиває" цей конус Ваші першопочаткові думки? Зрештою, різні докази та розбіжності між Вами та іншими членами Вашої групи — це те, що складає Вашу індивідуальність.

СУБ'ЄКТ: (сміється) Нас не "промивають"! Ви що, нічого не знаєте про життя після життя? Це дає нам більше колективного розуміння, необхідного для спільної роботи.

Д-р Н.: Чи завжди доступний цей конус?

СУБ'ЄКТ: Він є, коли нам це потрібне.

Д-р Н.: Хто керує конусом?

СУБ'ЄКТ: Ті, хто наглядає за нами.

Д-р Н.: Ваш Гід?

СУБ'ЄКТ: (виражається сміхом) Шейтоу? Я думаю, він надто зайнятий, об'їжджаючи свою ділянку.

Д-р Н.: Що Ви маєте на увазі?

СУБ'ЄКТ: Ми думаємо про нього як про циркового майстра, або помічника режисера — для нашої групи.

Д-р Н.: Чи бере Шейтоу активну участь у ваших групових дискусіях?

СУБ'ЄКТ: (мотає головою) Насправді, ні — Гіди, як правило, не втручаються у все це.