Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

— А ти своїх колишніх теж так катав на тому автомобілі? — поцікавилася я. — Мабуть, їм подобалося.

— Насправді ти перша дівчина, яка сиділа в ньому, — відповів Гордій.

— Серйозно? — здивувалася я. — Невже ти навіть Діану не катав на цих тренуваннях?

— Вона не була зацікавлена в цьому.

— І тебе це влаштовувало?

— Чому ні? — Гордій глянув на мене. — Вона жила своїм життям, а я — своїм. От і все! Якщо ти ще не зрозуміла, то я не люблю бачити зайвих людей на своєму тренуванні.

— Зайвих? — перепитала я. — Це ти щойно свою колишню наречену назвав зайвою? Якісь у вас дивні стосунки були, якщо чесно.

— Що ти хочеш почути від мене, Поліно? Що я кохав її? — трохи роздратовано спитав хлопець. — Мені було зручно з нею.

Я підійшла ближче до нього та зупинилася навпроти, удивляючись у його обличчя.

— А зі мною тобі теж зручно? — я схилила голову вбік.

Гордій декілька секунд мовчки дивився на мене, а тоді похитав головою. Він раптом усміхнувся і засунув свої руки в кишені.

— З тобою не зручно, — сказав хлопець. — З тобою, у біса, не зручно, Поліно.

Я навіть не знала, як мені реагувати на його слова. Та й не розуміла, що це означає. За моєю спиною почувся шум, а коли я обернулася, то побачила, що вже приїхало таксі.

— Ну що, до вечора? — спитала я і подивилася на Гордія.

— Так, побачимося вдома, — відповів він.

Хлопець ледь усміхнувся мені, а я ж швидко обійняла його. Сама не знала, чому зробила це.

— Бережи себе, — прошепотіла йому на вухо й поцілувала його в щоку.

Потім я швидко відсторонилася та побігла до автомобіля не оглядаючись.