Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

Я лежала на ліжку, намагаючись заснути. Сон ніяк не йшов, а хвилювання всередині було надто сильним. Я прислухалася до кожного шуму в будинку, щоб почути, чи повернувся Гордій. І чому я тільки так переживаю? Мене це взагалі не повинно хвилювати. Тільки чомусь серце було не на місці. Я перевернулася на спину і подивилася у стелю. На мене чекав складний робочий тиждень, а в неділю вже виставка, на яку нас з Гордієм запросили. Доведеться вкотре вдавати безмежно закоханих.

Я почула звук автомобіля біля вікна. Уже через декілька хвилин на першому поверсі з’явився шум. Схоже, Гордій повернувся. Я полегшено видихнула, лягла на бік та заплющила очі. Тепер уже захотілося спати, та й хвилювання раптом кудись зникло.

Я вже готова була поринути в міцний сон, як почула кроки, що наближалися до моїх дверей. Умить стало тихо, наче хтось стояв за дверима. Раптом почувся легкий стукіт. Я піднялася на ліктях, удивляючись у двері. Може, мені причулося?

— Можна! — усе ж сказала я.

Двері відчинилися, і довелося примружити очі від яскравого світла, що било з коридору.

— Я розбудив тебе? — почула голос Гордія.

— Ні, я ще не спала, — відповіла я та подивилася на хлопця. Він стояв, спершись до одвірка. — Щось сталося?

Я сіла рівніше на ліжку, натягуючи ковдру на своє тіло. Хоч і була в піжамі, але мені чомусь стало ніяково.

— Хотів поцікавитися, як ти? — сказав Гордій. — З тобою вже все добре? У голові не паморочиться?

— Е-е-е, усе в нормі, — розгублено відповіла я. Не очікувала, що він буде хвилюватися за мій стан.

— Добре, я радий. Не буду тоді тебе турбувати. На добраніч!

— І тобі.

Гордій розвернувся та вже почав зачиняти двері, як раптом зупинився.

— До речі, Микита домовився за ту фотосесію для журналу, — сказав він. — Вона буде після першого етапу чемпіонату. Швидше не вийде, бо мені треба готуватися до заїзду.

— О! Гаразд. Мене влаштовує. Зараз і так маю багато роботи. Раптом усі відомі бренди згадали про мене і вирішили запропонувати свою співпрацю.

— Це добре.

— Так, — пробурмотіла я та легенько усміхнулася.

Гордій зачинив двері, а я ж лягла на ліжко та важко видихнула. Чому ця розмова була такою дивною? Мабуть, я вперше почувалася так ніяково перед ним. Усмішка з’явилася на моєму обличчі. Отже, він дійсно хвилюється за мене, якщо навіть так пізно поцікавився моїм станом. Усе ж мені вдалося заснути, але зранку довелося дуже швидко прокидатися.

Тиждень пролетів непомітно. Я весь час була зайнята фотосесіями та рекламами, а Гордій же постійно тренувався. Ми майже не бачилися та не розмовляли. Я завжди була надто втомлена, а він пізно повертався. У суботу я прокинулася швидко, бо домовилася з сестрою піти на шопінг. Уже завтра виставка автомобілів, а я так і не придбала собі нової сукні.

Я накинула на свою коротку піжаму атласний халат синього кольору та вийшла з кімнати. Треба швидко зібратися, бо Аріна от-от приїде. Я помітила, що двері до кімнати Гордія були трохи відчинені. Декілька секунд покрутилася біля дверей, а потім усе ж заглянула всередину.

За розміром кімната була така ж, як і моя. Неподалік були відсувні двері, а посередині стояло велике ліжко із зім’ятими простирадлами. Напевно, Гордій тільки прокинувся, але в спальні його не було. Я зайшла в кімнату та пройшлася нею до вікна. Воно було на всю стіну та виходило на той бік, де басейн і ворота в будинок.

Я підійшла до відсувних дверей і ледь потягнула їх. Вони з легкістю піддалися мені. Тут була гардеробна. Чому в мене її нема? Я зайшла всередину та помітила велику кількість сорочок, яких Гордій майже ніколи не носив. Я легко пройшлася руками по його одягу та зупинилася біля тумби, на якій було багато різних пляшечок з чоловічими парфумами та одеколонами. Я взяла ту, що майже закінчувалася, і відкрила її. Швидко понюхала, згадуючи запах Гордія. Найчастіше я чула від нього саме цей свіжий аромат з терпкими нотками. Мабуть, ці його улюблені. Я швидко прочитала назву, щоб запам’ятати. Навіщо? Сама не розуміла.

Раптом почула, що двері в кімнату зачинилися, і трохи налякано здригнулася. Йому точно не сподобається моя присутність. Я швидко, але тихо попрямувала до виходу з гардеробної. Двері були трішки відчинені. Через невеликий отвір я помітила Гордія, що стояв до мене спиною. Він був лише у рушнику, замотаному на поясі, тому я дозволила собі порозглядати його. На його засмаглій шкірі виблискували краплі води. Мабуть, хлопець щойно прийняв душ. Я пройшлася довгим поглядом по його спині й навіть не помітила, що мимовільно прикусила нижню губу зубами. Він підняв руку та провів пальцями по мокрому волоссі, зачісуючи його назад. Я тихо видихнула та продовжила заворожено спостерігати за ним. Мені раптом захотілося підійти до нього і торкнутися своїми пальцями його шкіри. Цікаво, як би це відчувалося? Я замріяно сперлася рукою до дверей. Схоже, забула, що вони відсувні. Двері раптом трохи посунулися, а я мало не впала.

— Ой! — скрикнула я, намагаючись утриматися на ногах.

Гордій сіпнувся з переляку. Мабуть, не очікував, що хтось тут є. Я просто-таки полетіла вперед у кімнату та впала на коліна, спершись руками до підлоги. Я швидко випрямилася, поправляючи своє волосся.

— Ти налякала мене! — сказав Гордій, глянувши в мій бік. — Що ти взагалі тут робиш?

— Ем... Ну, я цей... — почала бурмотіти щось незрозуміле. — Чому в тебе є гардеробна, а в мене ні?

— Тобто ти ввійшла в мою кімнату, порозглядала тут усе, торкалася моїх речей своїми руками, а єдине, що тебе цікавить, — це чому у твоїй спальні нема гардеробної?

Я закотила очі та лягла на ліжко, спершись на лікті. Легко провела рукою по простирадлі та відчула, що тканина дуже ніжна. Так і хотілося полежати тут.

— У тебе таке м’яке ліжко, — зауважила я, після того, як пострибала на ньому сидячи. — А взагалі я хотіла в тебе спитати, якого кольору буде твій костюм? Я зараз їду з сестрою обирати собі сукню на виставку.