Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я заплющую очі, щоб одразу ж їх відкрити.
— Хочеш знати правду?
Він стискає долоні в кулаки, але зупиняється, один раз тільки рипнувшись. В дзеркалі очі його в дзеркалі.
— Кажи давай.
І я стрибаю з трампліну. Прямо у відкрите море.
Уперше в житті, мені плювати на страховку.
— Ніхто і ніколи не робив мені так добре, як ти тоді в машині. Навіть я сама. Сподіваюся, ти хоч тепер щасливий, хоч у чомусь, хоч трохи щасливіший, ціною мого приниження. Щасливої перемоги!
Йду, смикаючи ремінець сумки і викидаючи серветку випадково повз смітник.
І не повертаюся до "конференц-зали", а йду в місто, сподіваючись відсидітися у Міри Никонівни.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілуй Першим, Ольга Манілова», після закриття браузера.
