Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

Дамір, здається, дивується моїм діям не менше, ніж я. Ніколи не вважала себе спокусницею, й хоч як би дивно це не було, але я навіть по-справжньому ні з ким не зустрічалася. Деякі мої одногрупниці навіть встигли заміж вискочити, а я чоловіка оголеним жодного разу не бачила. Тому що у всіх знаходила вади.

Але не в Дамірі.

— Ти розумієш, що граєш із вогнем? — серйозним голосом запитує в мене він, трохи відхиляється й розглядає мене. При цьому його палець усе ще в моєму роті.

Я глибоко вдихаю, востаннє прицмокую його палець, веду рукою від його коліна до паху й завмираю, натрапивши на кам’яний горб. Дамір збуджений і не має наміру приховувати цього.

— Адже ми не фільм сюди приїхали дивитися? Кіно — це всього лише привід, — ледве ворушачи губами від хвилювання, зауважую я.

— Коли я кажу, що ми їдемо дивитися кіно — я саме це й маю на увазі. А коли я хочу трахатись, я говорю це прямо, без усіх цих церемоній, — жорстко карбує він, риси його обличчя загострюються. Він різко прибирає мою руку, я ж злякано дивлюсь на нього.

Що на нього найшло? Адже він хоче мене. У минулі наші зустрічі непристойностями засипав, а зараз доброчесність зображує.

Я підводжуся з дивана, не відриваю від нього погляду. Дамір стежить за мною, щелепи щільно стиснуті. Повітря між нами згущується, від того, що я збираюся зробити, мене проймає сильним тремтінням.

Різким рухом я знімаю із себе светр і кидаю під ноги, брова Даміра здивовано вигинається, в очах з’являється жадібний блиск.

Слідом за светром летить ліфчик і соски миттю тверднуть.

— Хочу, щоб ти взяв мене. Зараз, — вимовляю з викликом, поки не злякалася й не передумала.

Жоден чоловік не чув раніше від мене таких вульгарних слів. Жоден чоловік не бачив мене настільки оголеною. З жодним чоловіком я не дозволяла собі поводитися настільки зухвало.