Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– А ти не можеш знайти дракона через мітку, як і він тебе? – поцікавився Грейсон, я заперечно похитала головою.

– Я не можу його знайти по мітці тому, що в нього її не має. На жаль якщо мітка тільки в мене я не можу відчувати його так, само як він мене через мітку, – сумно додала – але я не дракон… Тому і власну мітку я не можу йому поставити – і зараз я неодноразово замислилася наскільки все було простіше якби я могла поставити і Ноксору ту шлюбну мітку! Тоді б його знайти було куди простіше.

– Ходити по в сьому замку немає ніякого сенсу, скоріш всього він має бути десь у цьому крилі – зробив своє припущення Соні.

– Тоді розділимось. Кожен з нас піде одним з цих коридорів – пропонує Грейсон.

– Гарна ідея. – підхопив Соні – Зазирнемо у кожну кімнату і знайдімо його. Маріє, ти який коридор обираєш?

– Середній – вибрала саме той який вів до моїх покоїв.

– Я беру правий бік – мовив Грейсон.

– Тоді мені залишився лівий. Якщо не знайдемо, зустрінемося в кінці. Там коридори знову сходяться докупи. – мовив рішуче Соні і ми розійшлися кожен у свій бік.

Я мов обшпарена бігла до перших дверей що знаходилися в цьому коридорі! Мені зараз було плювати на те, що в якихось з цих кімнат міг хтось жити і на відміну від привидів я не зможу пройти непоміченою. Я відкривала все нові й нові двері до різних кімнат, обходячи кожну кімнату у тих покоях! А я мушу визнати, тут цих бісових кімнат було до чорта багато!

Обшукавши чергову кімнату я вийшла з нічим, поки не дісталася своєї і… мій погляд затримався на сусідній кімнаті розташовану поряд з моєю. Саме тут мешкав Тарґас, але немає ніякої гарантії що вони зараз саме там. 

Підійшовши впритик до цих дверей я застигла на місці, тупо на них витріщившись. Від нестерпного передчуття моє серце билося майже з рекордною швидкістю, а все тіло пробирала хвиля холодних мурашок що змушували мене тремтіти. В мене буквально вже не витримували нерви від величезної надії що він міг бути саме тут!

Але… тоді чому я стою на місці як вкопана і нічого не роблю? Дракон ж може бути прямо за цими дверима, а я стою як дурепа! 

– Бляха! – прошипіла.

Мені було страшно. Страшно зараз їх відчинити і знову не побачити нічого. Що як я помилилася і моє передчуття це всього лиш омана в яку я хочу вірити?

Але думка що він міг бути прямо там засіла намертво у моїй голові.

Поклавши тремтячу руку на дверну ручку, я заплющивши очі, зробила декілька глибоких вдихів і видихів, щоб заспокоїтися. Я різко розпахнула навстіж двері, в не великій залі не було нікого, але на підлозі помічаю декілька крапель крові що вели прямо за прочинені двері спальної. 

Моє серце завмерло разом з подихом, а схований страх розносився повсюди і нікуди водночас. Мозок відмовлявся про що не будь думати і я начебто в якомусь сні в якому зникли всі стороні звуки, навіть стукіт власного серця, а час здавалося і зовсім зупинився. 

Добігши до дверей, миттєво відкриваю їх і від побаченого з мене виривається приглушений істеричний сміх. Мені не вірилося що увесь цей час Ноксор знаходився настільки близько! Дракон був тут! Я знайшла його!

Ловіть новиночку!! Дуже дякую за ваші серденька і комкнтарі!!!(❁´◡`❁) Приємного вам читання!