Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

?

— Як це виглядає? — сказала Ілея, дивлячись на Клер.

.

Схоже, у нас буде більше, ніж просто гроші, які ми збиратимемо в цьому селі.

-

ДВАДЦЯТЬ ШІСТЬ

Повсякденне життя

.

Саллі вже давно спостерігала, як загін Долоні покидає село, і тепер відчула на собі багато поглядів. Одного разу не було відчуття, що люди, які спостерігають за нею, шукають гроші, які вона сховала у своєму важкому пальті.

.

Сподіваюся, вони повернуться живими...

.

Вона обернулася, щоб випити. Вона залишила найманців, щоб допитати двох людей, які, як вони знайшли, шпигували за ними, і повернулася до заїжджого двору, як тільки вони закінчили.

.

Корчмарка поводилася трохи напружено після того, як загін приходив і відходив, але якби не постійне почуття неспокою, яке вона відчувала в цьому селі, вона б пояснила це простим контактом із загоном Тіней.

.

Мені треба вибратися звідси до біса...

.

Не встигла вона закінчити ні думки, ні випити, як до корчми увірвалася група селян. Дехто з них глянув у її бік, але, здавалося, їх не надто турбувала її присутність. Вона була на пару десятків рівнів вищою за будь-кого в кімнаті, але це була б важка боротьба, якби вони накинулися на неї.

.

Вона прочитала настрій і шанобливо покинула загальну зону на верхній поверх і свою кімнату. Чого група внизу, ймовірно, не знала, так це того, що Саллі мала винятковий слух через її другий, більш непомітний клас. Стоячи на вершині сходів, вона напружувала вуха і прислухалася, хоча б для того, щоб мати можливість піти до біса, якщо виникне така потреба.

. Вони увійшли до головної зали, — сказав один із чоловіків притишеним, але роздратованим голосом, явно не справляючись зі стресом так добре, як мав би.

— І що? Багато хто зробив те саме, і поки що ніхто не повернувся. Довіряйте Творцеві.

.

Саллі трохи здивувалася словам власника заїжджого двору. За винятком невеликої напруги, вона нічого не відчула від нього.

.

Хороший актор. І, звичайно ж, причетний.

Саллі здивувалася, як Імперія взагалі була повідомлена про зниклих людей. Тоді вона поки що відклала цю думку. Їй загрожувала небезпека, і єдиною причиною, чому селяни, ймовірно, вже не прийшли за нею, була більша загроза з боку загону Тіней.

, !

— Вони зламали барєр, Холлуме!

Навіть людина без посиленого слуху могла почути цей спалах. Говорив той самий чоловік, але тепер більше людей розмовляли один з одним, намагаючись дізнатися їхню думку.

.

Це була помилка, велика помилка... Я збираюся йти. Ти робиш, що хочеш, - сказав один. До дверей почувся звук важких кроків, але чоловіка зупинив один з його товаришів.

— Не зрозумій зараз лайна, ми в цьому разом, Карл.

Потім у кімнаті запанувала тиша, двері відчинилися зі скрипом. Саллі почула, як хтось увійшов. Спокійно. Вона відчувала, як мурашки бігають по її спині, активуючи її навички, коли вона чекала на вершині сходів.

.

Ласкаво просимо назад. Отже, ви знайшли... Корчмар рушив з місця, але його перервав чийсь гул.

.

Саллі відступила на крок, а потім на два, слухаючи моторошну мелодію. Потім пролунав звук леза, що розсікає плоть, а потім важкі предмети впали на деревяну підлогу. Ніхто внизу не вимовив жодного слова, поки гудіння не припинилося.

.

Саллі тримала руки на руківях своїх мечів, коли знизу долинув той самий голос, що наспівував.

— Не треба боятися, офіцере.

.

Це був один із найманців.

.

Саллі виявилася не в змозі відпустити зброю. Зосередившись на ньому, вона нарешті відпустила напружені руки, але продовжувала заклинати.

Ніяких дурних рухів зараз, інакше ти мертвий... — подумала вона, заспокоївшись і повільно спустившись сходами.

,

Семеро людей, у тому числі власник заїжджого двору, лежали на підлозі, нерухомі, під ними бризкала кров, забарвлюючи деревину в темний червоний відтінок. Одна з найманок стояла посеред кімнати, одягнена в темні обладунки, її обличчя було закрите маскою, на якій була біла посмішка.

.

Жінка дивилася в стелю, але повернулася до Саллі, як тільки та ступила в кімнату. Саллі підготувала свою рішучість і всі свої навички, щоб миттєво відреагувати, якщо найманець знайде привід напасти на неї.

.

Розслабтеся.

. -

Повідомлення пролунало з дверей, коли увійшов ще один з найманців. Жінка, яка знайшла шпигунів і постійно їла. Тепер вона відчувала себе по-іншому, одягнена в чорну суцільну тарілку і рогатий шолом, вся в крові.

Ми знайшли і вбили винних. Виявилося, що більшість із них були з цього села. Ви їх усіх розумієте? — запитала вона, спрямовуючи запитання на найманця в масці.

.

— Тут семеро. Їх має бути ще пять, - сказала вона. Підійшовши до дверей, вона зникла на очах у Саллі.

.

— Гарне полювання, — сказала інша жінка і перевела погляд на сцену перед нею, вираз її обличчя сховався за шоломом. Потім вона підійшла до кожного трупа і заплющила їм очі, що було дивним жестом.

.

Потім брови Саллі піднялися вгору, коли зник перший труп, потім другий, потім решта, перш ніж жінка вийшла з чорного ходу. Інших слів не було сказано.

Цікавість Саллі перемогла, і вона пішла за найманцем. Вона знайшла її на вулиці, де схопила лопату, перш ніж рушити далі. За пару десятків метрів за корчмою, прямо на початку засніженого поля, вона перестала ходити і почала копати.

.

Могили...

?

— Ось ти. Нова людина приєдналася до урочистої сцени, коли лідер групи найманців підійшов до Саллі. — Чи не могли б ви піти зі мною, щоб обговорити звіт?

Саллі кивнула головою, слідуючи за керівником команди під звук лопати, що вдаряється об холодну землю.

.

Принаймні тепер я можу покинути це жалюгідне місце...

.

Ілея закінчила останню могилу і викликала трупи зі свого намиста, щоб заповнити дірки. Вона відчула легке порушення у своїй сфері, але продовжила своє завдання.

?

— Ви думаєте, що вони на це заслуговують? — запитала Єва, зявившись за кілька метрів від Ілеї. — Після того, що вони зробили?

— Може, й ні, але нам не треба ними ставати, — відповіла Ілея,

Це викликало легкий сміх Єви. Я холоднокровно вбив їх усіх. І ви зробили б те саме, якби я не попросив про це.

Ілея мовчала,