Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 002
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 294 295 296 ... 334
Перейти на сторінку:
ужитої в них радянської лексики та термінології, якою митрополит просто не міг оперувати.(обратно) 547

Теофіл Скальський (1877–1958) — римо-католицький священик, родом з Поділля. Вчився у Житомирській семінарії та Петербурзькій духовній академії, висвячений у 1900 p., до 1910 р. викладав філософію, цивільне і канонічне право, моральне та пасторальне богослов’я в Житомирській семінарії, згодом був настоятелем Житомирського кафедрального собору, а в 1913–1926 — настоятелем парафії св. Олександра у Києві. У 1926 р. призначений апостольським адміністратором Житомирської дієцезії, але невдовзі заарештований і засуджений за антирадянську діяльність до 10 років таборів з конфіскацією майна та позбавленням прав на п’ять років. У 1932 р. звільнений і депортований до Польщі, де був настоятелем кафедрального храму свв. Петра і Павла в Луцьку та офіціялом Луцької єпископської курії. З приходом на Волинь більшовиків у 1939 р. таємно виїхав з Луцька до Львова, а звідти потягом, який зорганізував митрополит Андрей Шептицький, був евакуйований до німецької окупаційної зони. Діставшись до місцевості Асх у Судетах, був затриманий і кілька місяців провів у концтаборі. Завдяки втручанню архиєпископа Краківського Адама Сапеги був звільнений і 18 червня 1940 р. прибув до Кракова. Якийсь час мешкав у резиденції Краківських архиєпископів, а згодом — у єзуїтів, служив на парафії в Новому Тарґу, а з 1942 р. й до смерти був адміністратором парафії у м. Мшана Дольна (Краківська архидієцезія), де й помер 12 квітня 1958 р. Залишив спогади з часів своєї діяльності та ув’язнення в Україні: Teofil Skalski. Teror i cierpienie. Kościół katolicki na Ukrainie. 1900–1932. Wspomnienia / ред. J. Wólczański. Lublin — Rzym — Lwów 1995.

(обратно) 548

Можливо, йдеться про заступника начальника слідчої частини НКДБ УРСР підполковника Гевлича.

(обратно) 549

Навпроти цього параграфа Іван Гриньох на полях своєї копії “Споминів” дописав: “Степаняк?”. Мова дійсно йде про члена Центрального проводу бандерівської ОУН Михайла Степаняка. Виписки з протоколів допитів Степаняка від 2 та 30 серпня 1945 р. про участь митрополита Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого в переговорах бандерівського і мельниківського проводів ОУН є в архівно-слідчій справі митрополита Сліпого: ГДА СБУ, ф. 6, спр. 68069, т. 2, арк. 276–280, 288–290. Очна ставка із Степаняком відбулася 18 квітня 1946 р. — див.: ГДА СБУ, ф. 6, спр. 68069, т. 3, арк. 127–133 (машинопис), 134–148 (рукопис). Михайло Дмитрович Степаняк (псевдо: “Лекс”, “Сергій”, “Долишній”, “Дмитрів”, 1905–1967), за освітою юрист (магістр права з 1934 p.), свого часу належав до КПЗУ, але, ставши свідком сталінського терору в Західній Україні, у 1939 вступив до ОУН і незабаром став членом її Центрального проводу. Не погоджуючись із основною лінією ОУН Шухевича, він намагався в червні 1944 р. створити опозиційну “Народно-визвольну революційну організацію”, але 30 липня 1944 р. був поранений і захоплений чекістами. Після тривалого процесу 26 березня 1947 р. засуджений до розстрілу, але 23 червня 1947 р. вирок змінено на 25 років ув’язнення. Покарання відбував у Піщаному таборі (Карагандинська обл. Казахської РСР). Після смерти Сталіна написав кілька скарг у різні інстанції, домагаючись перегляду справи. Врешті 8 квітня 1961 р. був помилуваний Президією Верховної Ради УРСР і 12 квітня звільнений. Після звільнення разом з іншими амністованими провідниками ОУН: Василем Галасом, Василем Куком та Мироном Матвієйком — виступив із засудженням українського націоналізму. Помер 13 лютого 1967 р. в рідному с. Дзвиняч на Івано-Франківщині.

(обратно) 550

Йдеться про заступника начальника 5-го відділу НКДБ УРСР капітана Михайла Герасимовича Майорова (1918-?), що перебрав справу Сліпого. Перший допит, проведений Майоровим, датується 9 жовтня 1945 р. Від січня 1946 р. Майоров фігурує вже як начальник відділу слідчої частини НКДБ УРСР. 20 червня 1955 р. був направлений у розпорядження управління кадрів КДБ при Раді Міністрів УРСР. Дані про його подальшу службу та місцезнаходження його особової справи відсутні. У 1945–1946 pp. був нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня та медаллю “За перемогу над Німеччиною” (дані Архівно-довідкової служби СБУ).

(обратно) 551

Цей слідчий — капітан держбезпеки Іван Іванович Дубок, заступник начальника 4-го відділення 2-го відділу НКДБ УРСР, а згодом начальник відділу слідчої частини НКДБ УРСР. Саме він вів слідство єпископа Григорія Хомишина. За свідченнями отця Петра Герилюка-Купчинського, це була людина неабиякої жорстокости: «Він хвалився мені, що вбив єпископа Г. Хомишина. На моє запитання: “Яким чином?” він відповів: “Я бив його до непритомности за кожним разом, як на моє запитання: “Чому виступаєш проти комунізму?” він відповідав: “Виступав і буду виступати”» (Архів ІІЦ, П-1-1-31, арк. 3).

(обратно) 552

Авксентій Бойчук (1888–1971) — греко-католицький священик Станиславівської єпархії, родом із с. Іване-Пусте на Тернопільщині. Закінчив Академічну гімназію у Львові, богослов’я вивчав у Станиславівській семінарії (1909–1913) та Віденському університеті (1916–1920), де захистив докторат (1916). У 1920–1939 — професор, згодом віце-ректор і ректор (1923–1945) Станиславіської семінарії, у 1930–1936 — редактор журналу “Добрий пастир”. З 1929 р. став крилошанином і близьким співробітником Станиславівського єпископа Григорія Хомишина. На початку 1940 p., щоб уникнути арешту, виїхав до Польщі та душпастирював у селах Надсяння. У 1944 р. повернувся в надії відновити семінарію в Станиславові, але в квітні (за іншими даними 24 жовтня) 1945 р. був заарештований. Утримувався спочатку в Станиславівській тюрмі, де його жорстоко катували, а згодом у Київській тюрмі, де зустрівся з митрополитом Йосифом Сліпим. У січні 1947 р. засуджений на 10 років таборів за нелегальний перехід польського кордону. Після звільнення у 1956 р. повернувся і проживав у родинному селі, де підпільно душпастирював. Помер 1 серпня 1971 р. у рідному с. Іване-Пусте. Залишив спогади з періоду першої радянської окупації: Авксентій Бойчук. Мої переживання під большевиками: 1939–1940 // На християнській ниві: Спомини. Нью-Йорк 1978, с. 105–156. Про нього див.: Юрій Савчук. О. Д-р Авксентій Бойчук: його роль та значення у вихованні семінаристів Станіславівської духовної семінарії // Нарис історії Івано-Франківської (Станіславівської) Духовної Семінарії імені Святого Священномученика Йосафата. Івано-Франківськ 2007, с. 112–121.

(обратно) 553

Рос.: “шахрайське товариство”.

(обратно)
1 ... 294 295 296 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"