Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 002
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 295 296 297 ... 334
Перейти на сторінку:
554

Рос.: “Сідайте”.

(обратно) 555

Рос.: Ну, ми вас знищувати не будемо”.

(обратно) 556

Рос.: Ну, будемо закінчувати вже”.

(обратно) 557

Йоан (Соколов) (1877–1968) — митрополит Київський і Галицький, екзарх України у 1944–1964 pp., архимандрит Києво-Печерської лаври (до її закриття в 1961 p.). Родом із с. Дмитров Московської губернії з родини диякона, осиротів у дитинстві і був вихований у Миколо-Перервінському монастирі, закінчив Московську духовну семінарію (1896), викладав Закон Божий у гімназіях. У 1901 р. одружився і був висвячений на священика. У 1908–1912 pp. навчався в Московському археологічному інституті, в 1915 р. овдовів. Після Жовтневої революції й заборони викладання релігії в школах якийсь час працював на харчовій фабриці (до 1922) і служив в одному з храмів Москви. У 1928 р. прийняв монаший постриг, висвячений на єпископа, у 1928–1938 pp. служив вікарієм або адміністратором у Московській, Калінінській, Брянській та Вологодській єпархіях. У 1938 р. заарештований, але після усунення Єжова та перегляду справи звільнений. До початку війни жив у родичів на дачі під Москвою. Восени 1941 р. евакуювався в Ульяновськ разом з митрополитом Сергієм (Страгородським) як його духівник і був призначений архиєпископом Ульяновським; у 1946 р. став архиєпископом Ярославським та Ростовським, управляв також Костромською єпархією. 8 вересня 1943 р. брав участь у Соборі єпископів, що обрав митрополита Сергія (Страгородського) патріярхом Московським і всієї Руси. 12 лютого 1944 р. піднесений у сан митрополита, призначений митрополитом Київським і Галицьким та екзархом України. У 1964 р. звільнений на спочинок, після чого жив у Святошино біля Києва; помер 29 березня 1968 р.

(обратно) 558

Мабуть, Йосиф Сліпий натякає тут на звернення патріярха Алексія від 16 березня 1945 p., яке було адресоване “пастирям і віруючим Греко-Католицької Церкви, які проживають у західних областях Української РСР” і закликало їх приєднатися до РПЦ. Звернення було вислане на ім’я В. Молотова й опубліковане не в “Журналі Московської Патріярхії”, а у вигляді листівки, яка була видана накладом 10000 примірників і поширювалася серед вірних УГКЦ.

(обратно) 559

Владика Хомишин помер 28 грудня 1945 р. і був похований в одній із спільних табірних могил.

(обратно) 560

Єпископ Йосафат Коциловський перебував у таборі Чапаївка за 25 км від Києва (тепер Таращанський район), де й помер 17 листопада 1947 р. від запалення легенів. На прохання його співкамерника, православного єпископа, сестри Свято-Покровського православного монастиря викупили в табірної охорони тіло владики Коциловського, поховали його в с. Чапаївка й позначили місце поховання, посадивши на могилі дерево. У 1977 р. у зв’язку із знищенням цвинтаря в с. Чапаївка отець Йосафат Каваців перепоховав тлінні останки владики на Янівському цвинтарі у Львові. Органи КДБ хотіли знищити могилу, тож о. Каваців дістав дозвіл на гробівець на Янівському цвинтарі і переніс останки туди. Однак після арешту о. Каваціва у 1981 р. гробівець був конфіскований і проданий. Тому після свого звільнення в 1986 р. о. Каваців знову перепоховав останки в могилі своїх батьків на цвинтарі с. Яблунівка Стрийського p-ну. Врешті, у 1998 р. тлінні останки єп. Коциловського спочили в Стрию у церкві Благовіщення (на вул. Б. Хмельницького). Це місце поховання теж вважається тимчасовим, бо сам владика бажав, щоб його поховали в Крехові, де він постригся в ченці. Після беатифікації єп. Коциловського під час візиту папи Івана Павла II у 2001 р. передбачалося, що мощі владики будуть перенесені до Пантеону отців-мучеників, який планували збудувати в митрополичому саду собору св. Юра у Львові. Однак з огляду на перенесення осідку глави УГКЦ до Києва, реалізацію цієї ідеї відкладено. Про єп. Коциловського і справу його поховання див.: Володимир Бадяк. Наш Владика. Життя і посмертні митарства блаженного єпископа Йосафата Коциловського. Львів 2000.

(обратно) 561

В1; М: <Бо єпископ Хомишин, перевезений з тюрми до якогось інфірмаря чи шпиталя на Лукіянівці, помер, а єпископ Коциловський помер в ляґрі (1947), але пізніше, в який перемінили віллю Печерського монастиря>; А1: <Бо єпископ Хомишин, перевезений з тюрми до якогось інфірмаря чи шпиталя на Лукіянівці, помер в 1945 p., а єпископ Коциловський помер в ляґрі (1947), але пізніше, бо пізніше був арештований (1946), на який перемінили віллю Печерського монастиря біля Києва>.

(обратно) 562

Макарій (Оксіюк) (1884–1961) — церковний діяч, богослов, православний єпископ, родом з Холмщини (с. Луковисько Константинівського повіту). Закінчив Холмську семінарію (1907) та Київську духовну академію (1911), викладав у Київській духовній академії (до 1922) та Київському університеті, у 1926–1933 pp. працював у бібліотеці Української академії наук у Києві на посаді наукового працівника та викладачем історії й іноземних мов у середніх школах. У 1942 р. овдовів і був рукоположений на священника. 20 квітня 1945 р. пострижений у чернецтво і 22 квітня 1945 висвячений у Москві на єпископа Львівського і Тернопільського (1945–1951). У 1948–1951 pp. керував також Мукачівсько-Ужгородською єпархією. 15 травня 1951 р. відпущений у юрисдикцію Польської Автокефальної Православної Церкви, яку очолював як митрополит Варшавський і всієї Польщі протягом 1951–1959 pp. 9 грудня 1959 р. зрікся престолу через стан здоров’я і в травні 1960 р. виїхав на лікування до Москви. Помер 2 березня 1961 р. в Одесі.

(обратно) 563

Рос.: “виконавці”.

(обратно) 564

Йосиф (або Осип) Гірняк (1902–1979) — священик УГКЦ, педагог, родом з Коломиї. Закінчив Станиславівську гімназію, в 1924–1929 pp. навчався на гуманістичному відділі (історія та німецька мова) Львівського університету, в 1930–1931 pp. закінчив торгівельну школу і відбув бухгалтерську практику в Центробанку у Львові, у 1931–1937 pp. студіював філософію і богослов’я в Римі. У 1937 р. висвячений у Римі російським архиєпископом Олександром Євреїновим. Після свячень працював катехитом народних шкіл у Надвірній, з 1942 р. душпастирював у Королівці

1 ... 295 296 297 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"