Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Клер злегка кивнула, сарказм прострілив прямо над її головою.

, – .

Клер, я поняття не маю, що ти маєш на увазі – будь ласка, просто проведи мене, – сказала Ілея і знову почала літати, слідуючи жестам рук свого товариша по команді.

Я бачу рух,—сказала Єва, коли вони наблизилися до скель, які були дуже схожі на все, що бачила Ілея.

–

Однак досить скоро вона побачила і це – купа людей, які рухалися навколо камяної платформи, припасів і наметів, розкиданих навколо них. Там не було ні вогнища, ні човнів, що трохи ускладнювало пошук цього місця.

Група висадилася за пару десятків метрів і наблизилася до табору шукачів пригод. Здавалося, що він у хорошій формі, і принаймні дехто з присутніх помітив новоприбулих, які кричали, щоб привернути увагу решти. Лінія швидко утворилася, коли спалахнула магія.

?

— Вони ж знають, хто ми, чи не так? — спитав Кіріан у Клер, яка йшла ближче до шукачів пригод, а решта залишалася позаду. Це був загальний підхід, на якому вони зупинилися, враховуючи, що решта команди була занадто соціально невмілою, щоб вступити в перший контакт із запаморочливою групою небезпечних воїнів.

Ми купа людей у чорних обладунках, які наближаються посеред ночі, це може бути будь-хто. Незнайко, якщо вони знають про появу найманого загону з Долоні, — сказала Ілея, обертаючи Акі, щоб переконатися, що він раптом не задрімає. Вона не була впевнена, що він навіть був напоготові більшу частину часу в останні дні, але йому це подобалося, коли відбувалися дії.

З піднятими руками Клер підійшла ближче до шукачів пригод, поки між ними не залишилося всього пару метрів води. Ілея помітила, що багато шукачів пригод вже відпочивають, деякі навіть залишають строй.

.

Ми — Рука Тіні, нас найняли, щоб допомогти з розвідкою.

.

Попереду ще було кілька сумнівних облич, але Клер спокійно пересунула рюкзак до передньої частини, перш ніж дістати аркуш паперу з печаткою гільдії. Це був додатковий документ, який вони отримали під час отримання місії.

.

Навіть останні шукачі пригод тепер здавалися більш розслабленими, побачивши тюленя, і незабаром Клер помахала решті команди після того, як вона стрибнула на скелясте плато, де розбили табір шукачі пригод. Порівняно з поглядами, які вони отримали в Демвеллі, Ілея помітила набагато більше шанобливих кивків, що доносилися до них, а також кілька посмішок і полегшених виразів обличчя.

Ілеї здалося, що дослідження йде так добре, як описала гільдія, і жінка-рейнджер з групи підтвердила її здогадку.

Так, ми втратили ще двох з того часу, як запит надійшов. Не знав, що буде найнятий загін Тіней, але звіт, який ми надіслали до гільдії, був досить детальним. Гадаю, ви її прочитали?

Я це зробив. Отрута, стріли, іржаві пастки для шипів. Поки що монстрів не виявлено, - резюмувала Клер. Вона ще трохи розповіла про звіт про їхній політ сюди, але він не здався Ілеї таким небезпечним.

?

— То як же ти це зробиш?

Клер просто кивнула Ілеї. — Ти впевнений у цьому?

3000

— О так, я — 3000, — урочисто сказала Ілея, перш ніж навколо неї утворилася пелена з попелу. Потім вона безцеремонно поклала свій рюкзак і дістала аркуш паперу та ручку, щоб намалювати карту.

Єва посміхнулася, а Клер знизала плечима, коли Тріан сіла на камінь неподалік.

— Не зволікай, а приходь за нами, якщо знайдеш щось цікаве. Нічого не чіпай, — сказав їй Тріан, змусивши Ілею посміхнутися від вуха до вуха.

— Я все помацаю... Все про це... Вона хихикнула, а потім зникла в печері.

, 160.

— У... ти впевнена, що з нею все буде гаразд? — запитав рейнджер Клер, явно не злякавшись перспективи загону Тіней. Не дивно, враховуючи, що вона була 160-го рівня.

— Вона зовсім... міцний, — сказала Клер, дістаючи деякі документи зі свого рюкзака, готова почати писати звіт для цієї місії. Це було те, на чому вона могла зосередитися, і те, що, як вона знала, у неї добре виходить.

.

Досі вони успішно виконували свої місії, але вона не могла не боятися того, що принесе наступна. Незважаючи на її ретельні тренування та всю підготовку, враховуючи те, що вона бачила в тому підвалі, і те, як билася її команда, вона не могла не відчувати себе приголомшеною.

.

Просто зберігайте спокій і робіть те, що можете.

.

— Ти серйозно... — пробурмотіла Ілея, коли на її шляху пролетіла купа отруйних дротиків, їхній короткий політ перервав попіл, що стікав навколо неї.

. ; .

Вона трималася над водою крилами або просто хапаючись за каміння. Пастки були добре заховані; Без своєї сфери Ілея була б дуже здивована деякими з них. Навіть тоді ніхто не був здатний завдати їй серйозної шкоди. Більшу частину свого часу вона витратила на малювання руїн, які в цей момент були, по суті, довгою печерою з натяками на симетричні впливи.

.

Кімнати були напівзруйновані та розмиті через наявність великої кількості води. Багато районів було затоплено, але було неясно, чи це було навмисно, чи з плином часу. Стіни були гладкими, немов висічені розумними істотами, а на деякі особливості дизайну натякали залишки і завитки скелі. Проте мало що залишилося такого, що не було побудовано на віки.

Раптовий зсув каміння над нею змусив кілька великих каменів впасти на неї, погрожуючи штовхнути її на шипи у воді внизу, але вчасно моргнувши, Ілея просто стала на вершину пасток.

У порівнянні з підземеллям Талін це здається аматорською годиною...

.

Незважаючи на це, враховуючи, що пастки тут були в основному засновані на механічній витонченості, а не на рунічній магії, все це, безумовно, вражало. Ілея бачила, як шипи вгризалися в каміння, коли вони падали, що говорило про якість використаного металу.

Все це заради паршивої пастки, подумала вона, продовжуючи йти далі.

.

Година деактивації пастки перетворилася на дві, оскільки Ілея частіше дозволяла механізмам пружинити, ніж намагалася їх розібрати. На відміну від творінь , ті, що тут, не скинулися.

Печери пролягали досить глибоко, і Ілея була рада, що змогла моргнути крізь воду, оскільки багато ділянок були затоплені або навіть утримували пастки, які досягли того ж результату. Нарешті Ілея натрапила на масивні круглі камяні двері з висіченими на них рунами. Усередині руїн все ще не було жодних ознак життя.

.

Вона не могла бачити крізь двері своєю сферою і не могла моргнути всередині. Спроба