Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

1 002
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 297 298 299 ... 334
Перейти на сторінку:
1920-х роках, але розквіт табірної системи припав на 1930-1940-ві, коли Маріїнськ став адміністративним центром сибірських таборів. Зокрема, 7 квітня 1942 р. був створений Сибірський виправно-трудовий табір НКВС з центром у Маріїнську. До його складу ввійшло 11 табірних відділень: Арлюкське, Антибеське, Марпромвідділення, Іжморське, Орлово-Розовське, Ново-Іванівське, Сусловське, Юргінське, Маріїнське, Баїмське та Кожуховський табірний пункт. За час існування табору через нього пройшло близько 150–200 тисяч в’язнів. У таборі було три режими утримання в’язнів: суворий, посилений та загальний. У суворому режимі утримувалися особливо небезпечні злочинці, засуджені за бандитизм, збройний напад, умисні вбивства, втечі з в’язниць тощо. Політичні злочини теж трактувалися як особливо небезпечні. В’язні суворого режиму знаходилися під посиленою охороною, використовувалися на важких роботах, а за відмову від роботи чи порушення табірного режиму їх суворо карали. Частка політичних і кримінальних елементів становила 70 % і 30 %, відповідно. Найпевніше, що саме до цього контингенту зарахували й митрополита Йосифа Сліпого. На посиленому режимі утримувалися засуджені за грабежі та інші небезпечні злочини, злодії-рецидивісти тощо, яких використовували на загальних роботах. Решта в’язнів знаходилися на загальному режимі і залучалися до адміністративно-господарської роботи в апараті табірних підрозділів, до постової та конвойної служби тощо. В’язні Сиблагу працювали на різних роботах: на ливарному заводі, в копальнях золота, на лісозаготівлях, будівництві залізниць та автомобільних доріг, в сільському господарстві, а в роки війни також і на оборонних виробництвах. У 1952 р. в Сиблагу утримувалося понад 30 тисяч в’язнів. Із середини 1950-х років Сиблаг почав поступово передавати свої підрозділи народному господарству і в липні 1960 р. був зліквідований. Після розформування таборів на їхній території були створені нові сільськогосподарські поселення, в яких половину жителів становили колишні в’язні.(обратно) 578

До кінця не ясно, про якого саме священика говорить тут Йосиф Сліпий. Його вказівка на те, що Осадца був катехитом з Бродів, може вказувати на отця Михайла Осадцу (за “Шематизмом” Блажейовського — не Михайло, а Євген Осадца, 1889–1941), родом з Покуття, що був катехитом у Бродах та парохом Язлівчика. Однак проблема в тому, що цей священик помер ще у 1941 р. і Йосиф Сліпий не міг зустрічати його в таборі та на етапі в 1947 р. Імовірніше, що священиком, про якого згадує митрополит, був інший Михайло Осадца (1887–1951) — композитор, катехит та парох Малого Ходачкова, що на Тернопільщині. До такого висновку схиляє й те, що відомості, які подає нижче сам Йосиф Сліпий, збігаються з тим, що відомо про обставини смерти Осадци: його справді відправили в Абезь на Воркуті, де він невдовзі помер. Отець Михайло Осадца (1887–1951) був родом з с. Волощина на Бережанщині, закінчив Львівський університет, одружився і був висвячений у 1913 p., душпастирював у селах Львівщини (Задвір’я та Полоничі) та Тернопільщини (Малий Ходачків). У 1930 р. був тричі заарештований польською поліцією за протести проти пацифікації, у 1931 р. призначений ординаріятським шкільним комісаром Тернопільщини та відзначений крилошанськими відзнаками. У 1945 р. заарештований за відмову перейти на православ’я і засуджений до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна та позбавленням прав на п’ять років. Покарання відбував спочатку на лісоповалі в Кемеровській обл., а згодом у Комі АРСР. У 1947 р. був разом з Йосифом Сліпим та Миколаєм Чарнецьким на етапі до Печори, де єпископи залишилися, а Осадцу відправили далі до Абезі. Про цей етап пише трохи далі й сам Йосиф Сліпий, згадуючи й про смерть Михайла Осадци, який помер від туберкульозу легень 14 листопада 1951 р. в Абезькій центральній лікарні. Тепер Михайло Осадца — кандидат на беатифікацію. Про нього див.: Архів місії “Постуляційний центр беатифікації та канонізації святих УГКЦ” (за спогадами доньки Віри та архівними документами); Богдан Головин. За служіння Богові, народу — смерть. Тернопіль 2007, с. 143–147.

(обратно) 579

Рос.: “Дело” — “Судова справа”.

(обратно) 580

Марія-Єлизавета (Аліція) Поппе (1884–1970) — довголітня головна настоятелька Згромадження сестер милосердя св. Вінкентія, родом з Бельгії (м. Локерен). У 1906 р. вступила до монастиря в м. Дензе (Бельгія), вічні обіти склала у 1911 р. На запрошення митрополита Андрея Шептицького в 1926 р. приїхала до Галичини, спочатку перебувала у Станиславові (1926–1929), потім у Львові (1929–1970). Померла 10 грудня 1970 р. в опінії святости.

(обратно) 581

Важко визначити, про кого саме тут іде мова, бо прізвище “Стецюк” досить поширене в Україні. Можна було б припускати, що мається на увазі Григорій Стецюк (1892–1948) — журналіст, сотник УГА, доктор політичних наук, адвокат, у 1932–1939 — головний редактор тижневика “Наш прапор” у Львові та газети для українських робітників “Вісті” у Берліні. Однак його біографічні дані (заслання в Казахстан у 1944–1948 та смерть у Галичині у 1948 р.) суперечать свідченням Йосифа Сліпого, що Стецюк перебував з ним у таборі в Маріїнську.

(обратно) 582

Афанасій (Сахаров) (1887–1962) — російський православний єпископ, рукоположений патріярхом Тихоном. Родом з Тамбовської губернії (с. Царьовка), після навчання в Московський духовній академії (1908–1912) прийняв монаший постриг під ім’ям Афанасій. У 1917 р. брав участь у Всеросійському церковному соборі, у 1920 р. став архимандритом, а в 1921 р. висвячений на єпископа Ковровського, вікарія Володимирської єпархії. У березні 1922 р. заарештований, засуджений до року ув’язнення, але амністований. У вересні 1922 знову заарештований, засуджений до дворічного заслання в Зирянський край, звільнений у січні 1925. В січні-березні 1926 — знову під арештом. З листопада 1926 — управитель Іванівської єпархії. 2 січня 1927 р. заарештований, засуджений до трьох років ув’язнення, яке відбував на Соловках. В лютому 1930 р. засланий на три роки в Туруханський край. В 1933 р. повернувся у Володимирську обл. 18 квітня 1936 заарештований, засуджений до п’яти років ув’язнення, яке відбував у Біломорсько-Балтійських таборах. Звільнений у червні 1942 p., висланий в Омську обл. 7 листопада 1943 р. знову заарештований на засланні, доставлений у Москву і в 1944 р. засуджений до восьми років ув’язнення, яке відбував у Дубравлагу. У 1947 р. отримав інвалідність за віком. Після звільнення з табору в травні 1954 утримувався у домі інвалідів у Зубовій Поляні, з березня 1955 виїхав у Тутаїв, згодом у Пєтушки. В останні роки життя очолював

1 ... 297 298 299 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"