Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла 📚 - Українською

Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла" автора Гесіод. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 36
Перейти на сторінку:
започаткована дія; звуковим тлом для неї — «незатихаючий славень», «лілейні» співи ґеліконських дів.

А щоб загалом могло щось діятися, мусить бути якесь місце, якийсь простір. Тому-то спочатку був Хаос. Щось невизначене (грец. «chaos» — іменник середнього роду, як у рос. «пространство»). Але й це невизначене — з відтінком персоніфікації: хаос — від грец. chaino — роззявляю, розверзаю (наче зів роззявленої пащі). Всі інші названі у зачині поеми постаті, зауважмо, — жінки або чоловіки. Після Хаосу — «широкогруда земля, безпечна оселя безсмертних», а в її глибинах — «млистий» Тартар. Потім, щоб у тому просторі могло щось поставати, плодитися, — третім, після Хаосу, Землі й Тартару, був Ерос, що є втіленням любовної жаги. З Хаосу виникли Ереб (підземна темінь) і «темнокрила» Ніч. І лише після того, власне, — мова про народження: Ніч після обіймів з Еребом народила Етер і День (грец. «Hemera» — жіночого роду: днина); Гея-Земля, «без любові-жаги», все ж породила оздоблене зорями Небо (Урана), Гори, де б могли селитися Німфи («німфа», етимологічно, означає «гірська»), а також Море (Понтос), а поєднавшись з Ураном, — зродила Океан (за Гомером — велетенську ріку, що омиває землю). Всі ці постаті представляють найстарше покоління Титанів… Потім — перелік подальших генеалогічних ліній, етапи розлогого міфа про те, як боги, покоління за поколінням, змагалися за владу над світом, поки «гарантом» світового порядку, як уже було анонсовано у зачині, не став син подоланого Кроноса — Зевс-громовержець.

Чергування тих поколінь, низки імен богів, різних божеств і героїв утруднювали б читання поеми, загалом робили б її нудною, якби скомпліковані генеалогічні лінії час од часу не переривалися жвавими розповідями, наче «новелами» в гекзаметрах чи колоритними образками. Скажімо, про те, як був оскоплений Уран (161–182); як із піни народилась Афродіта (190–199); про хитрощі Прометея (535–558); про те, як Гефест виліпив з землі та води Пандору (571–587); або вражаючі, вже в епічному ключі, сцени боротьби з Титанами (675–719) чи поєдинку Зевса з сином Геї стоголовим змієм Тіфоном (820–868); а прекрасний опис змін світла й темряви впродовж доби (746–757) чи моторошний — Тартару (725–745) свідчать не лише про неабиякий поетичний хист Гесіода, а й про оригінальність його мислення і багату художню уяву.

Такі-от побічні вставки, що переривають хронологію епічного викладу, є ознаками відмінної від Гомерових поем композиції «Теогонії». В «Іліаді» гнів Ахілла — мов кинутий на плесо «камінчик», від якого розходяться «кола» — всі подальші дії; в Гесіода — лінійна, «ланцюгова» композиція: згадані відступи стають, то тут, то там, оздобними ланками того ланцюга.

Мова Гесіода — гомерівського зразка: в староіонійському діалекті помітні вкраплення беотійської говірки. Про наближення тієї мови до народної, передусім у «Роботах і днях», свідчить низка висловів, як-от: злодій у Гесіода — «той-хто-спить-вдень»; слимак — «домоносець»; поліп — «безкосте», мурашка — «завбачлива» тощо. Увага до звукопису, ритмомелодики, зближення слів з однаковими закінченнями, що нагадують риму, стислі й влучні поради, що перегукуються з прислів’ями та приказками (ними рясніють «Роботи і дні»), винахідливість беотійського поета у конструюванні звучних імен (Т. 349–360), та й вперше вписана у літературний твір байка (Р. 202–211) — все це споріднює тексти Гесіода з фольклорною стихією, свідчить про його тісний зв’язок із простим людом.

IV

Гесіод, уже згадувалось, мав клопоти зі своїм геть неохочим до праці молодшим братом Персом. А від лінивства — крок до інших пороків: заздрісний нероба вдався до підкупу «басилевсів» (володарів, водночас і суддів) Теспійського округу, яким підлягала й Аскра; вони ж, згадаймо, вирішили справу на користь ошуканця. Та це не пішло йому на добро: через свої лінощі він, врешті, зубожів і, хоч-не-хоч, звернувся враз зі сім’єю по допомогу до свого працьовитого брата; той — відмовив. Не через образу, скупість чи завдану йому кривду, а з огляду на свої життєві засади, головна з яких — в одному гекзаметрі: «Праця — не сором; цуратися праці — сором людині» (Р. 311). Перс сам собі нашкодив, тож сам, усвідомивши причину свого плачевного стану, — мав і зарадити собі, інакше ніколи б не зійшов із стежки лінивця.

Усе це не могло не обурити Гесіода, а обурення, скаже згодом Ювенал, творить вірші (indignatio facit versus), от аскрійський селянин-поет і склав першу в історії європейської літератури дидактичну поему — «Роботи і дні», яка ще за античних часів набула великої популярності. І не лише через практичні поради господарям, через відомості зі сфери релігії та всіляких вірувань, а саме через низку викладених в афористичному ключі моральних сентенцій, що є своєрідним «кодексом» морально-етичної поведінки селянина, людини загалом. Не диво, що поему вивчали в школах і що таке живе відлуння мала вона в античних та в нових часах. Згадаймо хоча б «Дистихи» Катона, а в добу Відродження — норми поведінки для хлопців знатного походження, що їх уклав Еразм Роттердамський. Гесіод же складав ці норми просто для людини, яка працює і завдяки праці, власне, й будує свою «знатність».

Після традиційного зачину, звернення до Муз і до Зевса, стража справедливості, під акцентом, у центрі десятого гекзаметра, — ім’я адресата поеми, Перса. Але поема, зауважмо ще раз, виходить далеко поза рамки особистих стосунків. Одразу ж, з одинадцятого рядка, мова про двох Ерід (в «Теогонії» — одна): перша — це заздрість і насилля, друга — суперництво (щось на зразок нинішньої конкуренції). Та, скажемо, — руйнує, ця — будує, сприяє рухові, поступу (20–26); недарма ж Зевс помістив її «біля коріння землі — найдобрішу для люду Еріду» (19). Як тут не згадати відому латинську сентенцію: «Корені науки гіркі, плоди — солодкі» чи ще ось такої, з Горацієвої сатири: «Ніщо не дається людині без важкої праці». «Важка праця» (magnus labor) — «гірке»; її плоди — «солодке»: «До правдолюбних Голод не йде, ані чорна Невдача — / чесної праці плоди безжурно вони споживають» (230–231). Отож, усі біди — від порушення справедливості, від утрати сорому й сумління, від нерозуміння того, що людині, коли йдеться про тіло, не так уже багато потрібно (40–41). Вони, ті персоніфіковані божества, Сором і Сумління, озирнувши жорстокості залізного віку, подалися на «Олімп ясний, один лиш сум залишивши умирущому люду» (199–200); згадаймо у М. Зерова: «люд смутноокий».

Але повернімося до тих двох Ерід. Чесне, без «чорної» заздрості, суперництво — це напружена праця. Вона, за Гесіодом, загалом є умовою існування людини. Поет не уявляє собі людини поза працею. Непрацьовитого й боги не можуть полюбити; працьовитого — люблять. Тим-то вони «не

1 2 3 4 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"