Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Будинок не для щастя, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Будинок не для щастя, Олександра Малінкова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будинок не для щастя" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 48
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 2

     Арт.

    Добре, що ця пришелепкувата в рожевій піжамі не попалася до моїх рук одразу. Зараз я вже встигнув охолонути, провівши у відділку добрячих шість годин, бо Максу в останню хвилину для чогось захотілося послати копа, а потім до ранку ми чекали доки всі посходяться, щоб нас нарешті відпустили. Ось так, замість: красивих дівчат, смаженого смачного м’яса - безсонна ніч на твердих нарах. 

     Зате той “рожевий покемон” встигнув насолодитися нічною тишею! А якщо не встигла то не мої проблеми…

     Закинув усі речі в пральну машинку, помився, щоб позбутися неприємного амбре бомжа Анатолія, який сидів з нами в одній камері. Потім дістав дідову газонокосарку до якої не торкався добрячих років так десять, заправив бензом і вийшов надвір. 

     “Доброго ранку міс Єдиноріг!”

    Що вона незаміжня зрозумів одразу, але так закортіло позлити вчора непрохану гостю, яка ще й до того ж так зухвало зіпсувала вечір. І їй було пофік, що з друзями не бачився добрих років п’ять. Чому не можна було просто люб’язно попросити зробити тихіше?  Тим паче у вечір п'ятниці. Чи то мій музичний вибір не припав до душі?

     Ось з таких дівок і виростають типові сірі панчохи, старі діви, які обростають потім шерстю, що жоден депілятор не справиться. Радість котів безхатченків, які плавно перекочовують у їх дім. А потім цей сморід. Бр-р.

     Ох не вийде в нас дружби, дупою відчуваю! 

     Начепив окуляри. Завів газонокосарку. Бугага… 

      “Пора пробуджуватися!!”

Арт.

 

     Аліна.

     Прокинулася на тому місці де Ганібал Лектор гнався за мною з бензопилою, оминаючи перешкоду за перешкодою. 

      Це що за...?

     Сіла на ліжку! 

     Звук газонокосарки лише посилювався.

     Попрямувала до вікна.

     Ахти ж мамина черешня!

     Шкода, що так рано поліцейські відпустили цього Хотабича! 

     Чомусь одразу пригадалися стадії довжини чоловічої бороди: 1. сексі-мачо, 2. моряк, 3. Хотабич. 4. священник, 5. бомж Васілій, 6. Рапунцель. 

    Тепер у денному світлі можна гарненько роздивитися цього похмурого “ранкового монстра”. У порівнянні зі мною - справжній здоровань, метрів зо два зросту. Довге волосся. Нажаль за окулярами не видно його очей. Біла футболка з довгими рукавами обтягнула всі його м'язи. Напевно хизується, який він… Ой! Ледве не подумала, що класний! Чи подумала? Ні, ні, ні! Дикун, нахаба, напевно ще й гульвіса - от це вже ближче до істини.

    Ех! А я б ще могла, години три так точно, валятися у теплому ліжечку, адже на роботу сьогодні на десяту годину. Кафе в яке я влаштувалась офіціянткою відкривається об одинадцятій. Затишний і досить милий заклад-кав’ярня з ароматною та смачною кавою, та ще й поряд з домом. Фантастика. Навіть погодилася працювати у вихідні, звісно не за “дякую”, адже кредит за будинок сам себе не оплатить. 

    Одягнула джинсовий комбінезон і білу футболку, заварила  каву, вибрала саму велику кружку, яку наповнила ароматним напоєм, додала молока меду та кориці. Смакота. Облизала ложку й вийшла на поріг, підставляючи обличчя під промені весняного ранкового сонця. Вмостилася зручно на плетеному кріслі під моїм вікном, вставила у вуха навушники і увімкнула улюблену музику. Відпила каву. Ммм, муркотливо.

    Хай вкусить себе за дупу зі своєю газонокосаркою! А цей ранок він мені точно не зіпсує!

    Повертається в мій бік, шкіриться і салютує! 

    Клятий бовдур!

    Посміхаюся широко.

    “Навзаєм! і тобі всього того, що ти щойно про мене подумав!”

Аліна.

- Класно, що вирішили скосити траву! Комарів та кліщів менше буде! - Вигукую, щойно цей театр одного актора доходить до логічного фінішу. Вірніше трава в дворі закінчується…

- Угу! - Буркає ще щось, але вже занадто тихо. Принаймні це все, що я почула, навіть вийнявши з вуха один з навушників. 

     Наступною на черзі виявився дриль, вирішив полагодити лавку біля огорожі.

     Та хоч задрилься нею, паскудник! 

    Досьорбала каву й пішла збиратися на роботу. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будинок не для щастя, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будинок не для щастя, Олександра Малінкова"