Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Медея, Жан Ануй 📚 - Українською

Читати книгу - "Медея, Жан Ануй"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Медея" автора Жан Ануй. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
жити. Але тепер вже більше не йде про те, жити чи вмирати.

НЯНЬКА (охоплює її ноги): Я хочу жити, Медеє!

МЕДЕЯ: Я знаю, ви всі хочете жити. І Ясон покинув мене тому, що хоче жити.

НЯНЬКА (раптом по-звичайному): Ти його більше не кохаєш, Медеє. Вже давно ти його не кохаєш. В цьому візку нічого не може сховатися. Одного вечора він сказав, що хоче свій солом’яний мішок віднести далі, бо йому гаряче вкупі. Ти нічого не сказала. Я чула, як ти випросталась, полегшено віддихнула, бо ти була рада, що нарешті ти залишилася сама.

МЕДЕЯ (взяла її за шию і притягнула до себе): Бережися ти, бабо! Ти занадто багато знаєш. Ти занадто багато говориш. Правда, я пила твоє молоко і зносила твоє безпереривне голосіння. Але ж Медея не твоїм молоком стала великою, це ти добре знаєш. Слухай, тепер настав кінець усім твоїм теплим стравам, горілкам і сонцям на твоєму тухлому м’ясі… Йди тепер до своїх горшків, жінко, до своїх віників, до головатої капусти, йди до всіх інших твоєї породи. Гра, яка тут відбувається, не для вас. І коли ви при цій грі помилково здихаєте, не знаючи чому, тоді вас тільки жаль. Не більше. (Вона дико відштовхнула її. Стара крикнула).

НЯНЬКА: Обережно, Медеє, хтось іде!

(Медея обернулася, перед нею стоїть Креон, у супроводі двох чи трьох чоловіків).

КРЕОН: Ти Медея?

МЕДЕЯ: Так.

КРЕОН: Я Креон, король цього краю.

МЕДЕЯ: Добрий вечір.

КРЕОН: Мені розповідали твою бувальщину. Тут знають про всі твої злочини. Скрізь, по всьому острові, матері оповідають своїм дітям, щоб на них наводити страх. Я дозволив тобі перебути з твоїм візком кілька днів на цьому місці. Але тепер ти мусиш від’їхати.

МЕДЕЯ: Що я заподіяла людям Коринту? Пограбувала їхні курники? Чи їхня худоба хворіє? Чи може затруїла їхні криниці, коли брала звідти воду?

КРЕОН: До цього часу все ще гаразд. Але одного дня ти можеш все не зробити. Йди!

МЕДЕЯ: Креоне, мій батько теж король.

КРЕОН: Знаю. Ти можеш поскаржитися на мене в Колхіді.

МЕДЕЯ: Добре, я повертаюся туди. Я більш не буду страхати жінок твого села, мій кінь більш не буде скубати убогу травицю твого поля. Я повертаюся в Колхіду. Але чоловік, що вивів мене звідти, повинен мене туди довести.

КРЕОН: Про що ти говориш?

МЕДЕЯ: Віддай мені Ясона.

КРЕОН: Ясон мій гість, син короля і мого колишнього друга. Він може робити, що він хоче.

МЕДЕЯ: Чому співають люди в твоєму селі? Навіщо ті вогні, танці и так багато вина? Коли це вже остання ніч, яку я проводжу на цьому місці, чому ж вони, твої люди, не дають її провести спокійно?

КРЕОН: Це теж я хочу тобі ще сказати. Вони відзначають сьогодні ввечорі весілля моєї дочки. Завтра Ясон одружується з пек».

МЕДЕЯ: Багато їм щастя і довгого життя!

КРЕОН: Вони зрікаються твоїх побажань.

МЕДЕЯ: Чому, Креоне? Запроси й мене на весілля. Познайом мене з твоєю дочкою. Моє знайомство може їй корисним бути. Впродовж десяти років я була жінкою Ясона, я їй можу багато дечого сказати. Вона ж його знає всього якихось десять днів.

КРЕОН: Щоб запобігти подібній сцені, я наказав, щоб ти покинула Коринт ще цієї ночі. Запрягай коня, зав’язуй свій клунок. Через годину ти мусиш переступити кордон Коринту. Ці люди супроводжують тебе.

МЕДЕЯ: А коли я відмовлюся від’їхати?

КРЕОН: Сини старого Пелія, якого ти вбила, і всіх королів цього побережжя, вимагають твоєї голови. Коли ти відмовишся йти, я тебе видам їм.

МЕДЕЯ: Вони твої сусіди. Вони сильні. У королів завжди заведено послуговуватися подібними проханнями. Чому мене негайно не затримаєш і не віддаси?

КРЕОН: Ясон просив мене, що тобі дати можливість самій відійти.

МЕДЕЯ: Добрий Ясон! Я мушу подякувати йому, аджеж так? Хоч. думаю, що тобі також було б прикро, коли б у день вашого весілля мене катували тесалійці. Процес усього за кілька миль від Коринту, процес, де б я голосно оповістила, ради кого я вбила Пелія? Ради зятя, достойні судді, ради шановного зятя сусіднього короля, з яким ви утримуєте найкращі відносини… Ти ведеш свою королівську службу, Креоне, дуже легковажно. В палаці свого батька я мала досить часу, щоб навчитися керувати. Найкраще для тебе самого, як ти мене уб’єш негайно.

КРЕОН (глухо): Так, це я повинен зробити. Але я обіцяв, що дам тобі можливість самій від’їхати. В твоєму розпорядженні ще одна година.

МЕДЕЯ (підходить і оглядає його): Креоне, ти вже старий. Ти вже довгий час королюєш. Тобі вже набридло дивитися, як повз тебе тягнуть чоловіків та рабів. Ти вже доволі заподіяв підлостей. Подивися мені в очі і пізнай мене. Я Медея, дочка Ета. Я вбивала інших, коли це було потрібно, а вони були, напевно, неповинніші, ніж я сьогодні. Я твоєї породи. Ми належимо до тих, які судять і рішають без відклику і без кари совісти. Ти поводишся не як король, Креоне. Коли ти хочеш віддати Ясона своїй дочці, то накажи негайно вбити мене, разом із старою, з моїми дітьми і моїм конем. Накажи двом твоїм надійним чоловікам спалити всіх нас — і все наше на цьому полі — і попіл розвіяти по вітру. Нічого не повинно лишитись від Медеї — нічого, окрім великої чорної плями отут на траві та повісти, яку вечорами розповідатимуть дітям Коринту, щоб вони боялися.

КРЕОН: Чому ти хочеш померти?

МЕДЕЯ: А навіщо мені жити? Ані ти, ані я, ані Ясон не бажаємо, щоб я ще хоч годину прожила, ти знаєш, що я кажу правду.

КРЕОН (тихо, з жестом): Я не бажаю більше крови.

МЕДЕЯ (кричить): Тоді ти занадто старий, щоб бути королем. Звільни місце своєму синові, хай він керує, як належиться, а ти доглядай винограду на сонці. Для чогось іншого ти вже нездатний.

КРЕОН: Горда фуріє! Гадаєш, що я прийшов сюди вислухувати твої поради?

МЕДЕЯ: Ні, ти сюди не для того прийшов, але все таки я даю тобі їх. Я маю слушність. А твоя слушність, — якщо ти достатньо сили зберігаєш, — примусити мене мовчати. Оце й усе.

КРЕОН: Я обіцяв Ясонові дати тобі можливість від'їхати звідси непошкодженою.

МЕДЕЯ (глузливо): Я не від’їду, як ти гарно висловився, непошкодженою! Було б дуже звичайно, коли б я крім усього ще непошкодженою осталась. Я мушу розчинити себе в нічому, мушу розпастися в ніщо! Ця Медея, яку він десять років тягнув за собою,

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Медея, Жан Ануй», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Медея, Жан Ануй"