Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Медея, Жан Ануй 📚 - Українською

Читати книгу - "Медея, Жан Ануй"

13
0
23.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Медея" автора Жан Ануй. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
Я забороняю тобі висловлювати співчуття.

ЯСОН: Але ти дозволяєш мені зневажати тебе? Бідна Медеє, що ніколи не проб’єшся крізь саму себе, бідна Медеє, що для світу лишаєшся назавжди лише Медеєю. Забороняй мені висловлювати співчуття. Ніхто тобі не висловить співчуття. Я також ні, навіть якби лише сьогодні розповіли мені про твою долю. Ясон судить про тебе — як і всі інші мужчини. Твої діла твердо пам’ятатимуть усі часи, Медея — всупереч усьому — чарівне ім’я, але ти одна носитимеш його на цьому світі. Бо ніхто не дасть другого імена Медеї. Ніколи матері не даватимуть цього ім’я своїм дітям. До кінця всіх часів ти будеш сама, така одинока, як у цю хвилину.

МЕДЕЯ: І добре, що так,

ЯСОН: І добре, що так. Ставай на диби, стискуй кулаки, плюй, тупай ногами… Що більше тебе ненавидиш і засуджуєш, то краще ти себе почуваєш. Що більше коло стелеться навкруги тебе, то самотніша ти, що більше горе поглиблює твою ненависть, то щасливіша ти. Але сьогоднішнього вечора ти не одинока, Я, що найбільше потерпів від тебе, якого ти вибрала, щоб знищити, я співчуваю тобі.

МЕДЕЯ: Ні.

ЯСОН: Я співчуваю тобі, бо ти знаєш лиш себе. Ти назавжди прикована до свого власного «я», прикована в світі, який ти бачиш лише своїми очима.

МЕДЕЯ: Збережи своє співчуття для себе. Я зранена також небезпечна. Візьми це до уваги.

ЯСОН: Ти, як підстрілений, стікаючий кров’ю звір, який все ж таки опускає голову для наступу.

МЕДЕЯ: Тоді завжди погано кінчається для того мисливця, який від такого виду розчулиться і не тримає зброї наготово. Хіба ти не знаєш, на шо я здатна?

ЯСОН: О, знаю.

МЕДЕЯ: Ти також знаєш, що я не розчулюся і не впаду в останню хвилину в співчуття? Як часто я все ставила на карту, себе також, коли йшло про справи багато дрібніші ніж сьогодні.

ЯСОН: Знаю.

МЕДЕЯ (кричить): Ну, то чого ж ти хочеш? Чому раптом ти хочеш своїм співчуттям перешкоджати перебігові справ? Ти знаєш, що я підла, Я тебе, як і всіх інших, одурювала, Я можу лише зло творити. Ти передчуваєш, яке злочинство в мені підготовляється. Візьми це до уваги! Уступи! Клич інших. Замість дивитись так на мене — борони себе.

ЯСОН: Ні.

МЕДЕЯ: Я Медея, не обманюй себе. Я Медея, яка тобі нічого іншого, окрім ганьби, не принесла. Я брудна… Це моя провина, що твоє життя було лише втечею, що все кругом тебе заллято кров’ю. Я твоє нещастя, твоя гнойна болячка. Я — твоя втрачена молодість, твоя зруйнована рідна оселя, твоє блудне життя і твоя самітність. Всі підлі міни й жести, всі брудні помисли — це я. Я пиха, себелюбство, лихоліття, гріх і злочин. Всі бояться і сахаються мене. Ти знаєш, що я — все це разом — і що скоро стану руїною, бридотою і наповненою ненавистю старістю. Все чорне і паскудне на світі доля судила мені. Коли ти це все знаєш, чому тоді дивишся так на мене? Я не можу більше зносити твоєї ніжности і твоїх ласкавих очей. (Кричить йому в лице): Перестань, Ясоне, перестань А то я тебе вб’ю, щоб ти на мене більше так не дивився!

ЯСОН (спокійно): Можливо, це було б найкраще, Медеє.

МЕДЕЯ (подивилась на нього і каже спокійно): Ні. Тебе — ні.

ЯСОН (бере її руку): Послухай мене. Я не можу тобі перешкодити бути собою. Я також не можу тобі перешкодити робити зло, яке ти носиш у собі. Наші жеребки вже впали. І як все в світі, так і наші нерозв’язні конфлікти розв’яжуться — і Один напевно знає, як це все скінчиться. Я не можу нічого перепиняти, я лише граю ролю, яку мені від початку призначено. Хоч дещо я також можу: можу раз усе сказати. Я знаю, слова нічого не значать, одначе хоч раз вони мусять бути сказані. І якщо сьогоднішнього вечора я ляжу біля мертвих цієї події, то хочу лягати очищений своїми словами. Я тебе любив, Медеє, як любить мужчина жінку. Ти певно лише цю любов і знала, лиш нею і тішилась. Але, хоч ти цього і не знала, я тобі більше давав, ніж звичайна чоловіча любов на це спроможна. В тобі я себе згубив, Медеє, згубив, як згублює себе дитина в жінці, яка її на світ народила. Довгий час ти була моїм рідним краєм, моїм світлом, ти була повітрям, яке я вдихав, водою, яку я мусів пити, щоб існувати, ти була моїм щоденним хлібом.

Коли я тебе взяв з Колхіди, ти була ще дівчина, чарівніша, ніж інші. Я тебе завоював разом із золотим руном і забрав з собою. Не тужиш ти за Ясоном того часу? Як золото твого батька, я взяв тебе з собою. Спочатку я тебе любив, Медеє, так любив, як ти любиш. Світ був — Ясон. Він був його радістю, його мужністю, його силою і його голодом.

Але одного вечора, того вечора, що схожий був на всі інші вечори, ти, мов маленька дівчина, заснула біля столу, схиливши на мене свою голову. У цей вечір, в який ти була лише втомленою від довгої дороги, я раптом відчув на собі твою тяготу. Хвилиною раніш я був ще Ясон, який брав від цього світу лише приємність. І враз усе скінчилося. Тепер уже було досить, що ти спиш і поклала свою голову на мої плечі. Кругом мене всі інші люди продовжували шептались і сміятись. Я їх покинув. Ясон був мертвий. За один раз я став твоїм батьком і твоєю матір’ю. На мені лежала, твоя сонна голова. Які сни пробігали в твоєму малому жіночому мізку, коли я відчув на собі твою тяготу? Того вечора я положив тебе до ліжка й оглядав тебе в той час, як ти спала. Ніч стояла спокійна, наші переслідувачі далеко залишилися від нас, нас охороняли мої озброєні друзі. І все таки я не наважився заплющити очей. Я обороняв тебе, Медеє, цілу довгу ніч обороняв ні від чого. Наступного ранку ми далі верстали нашу втечу. Дні протікали, як і раніше. Хоч усі мої молоді товариші, що першими рушили за мною до невідомих морів, що готові були на перший мій знак кинутися на потвору, помалу-малу почали боятися. Вони відчули, що відколи я знайшов тебе, я перестав бути їхнім проводирем, я уникав усіляких пригод. Їхні погляди стали сумними, можливо навіть трохи

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Медея, Жан Ануй», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Медея, Жан Ануй"