Читати книгу - "Насіння, KoХанна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Що ви знаєте про індіанців? Що це корінний народ Америки. Зі своєю культурою, незвичайними оберегами та обрядами? Особисто я знав тільки це, до того дня, як познайомився з культурою одного племені «Абенакі», які мешкали на території Квебеку (Канада).
Зустріч із ними змінила все моє життя, перевернула свідомість, відкрила нову сторінку для духовного зростання. Я не розповідатиму, як я дістався, не розповідатимуся про їхні традиції, одяг, спосіб життя - все це ви з легкістю знайдете в книгах. Я розповім вам щось, чого ви не знайдете ніде.
… весь ранок і день Абенакі готувалися до вечірнього бенкету. Я також був запрошений. Індіанці не дуже люблять непроханих гостей, але до мене вони поставилися з розумінням та повагою. До столу мене покликав сам Вождь, і запропонував сісти поруч із ним. Я був дуже задоволений і з радістю прийняв його пропозицію. Вечір проходив чудово, плавно переростаючи у ніч. Місяць та вогонь стали єдиними джерелами світла. Я помітив чоловіка, якого всі обіймали, ніби вітаючи з якимсь святом, і поцікавився у вождя, що є причиною. Він усміхнувся, глянув на мене і сказав:
- Це Кваху. І бенкет на честь його смерті. Ми святкуємо прихід людини в це життя і проводжаємо її однаково.
- Але... але як же він дізнався про свою смерть? , - я був здивований, але мій інтерес узяв гору над здоровим глуздом.
- Кожна людина знає. Я розповім про все завтра. А зараз, насолоджуйся святом.
Весь вечір я сидів на своєму місці і не міг зрушити з нього, спостерігаючи за поведінкою індіанцем, а особливо Кваху. Він був такий молодий, і такий щасливий. "Орел" - ось що означало його ім'я. Він танцював навколо величезного вогнища, рухи його рук були подібні до рухів крил. Усі сміялися та танцювали разом із ним.
…настав час прощатися. Я дивився, як Кваху йшов у темряву, раптом він обернувся, доторкнувся долонею до свого серця і простяг руку до свого народу, а вони, у свою чергу, зробили аналогічний рух. Він зник. Я бачив, як плаче його сім'я, але в цих сльозах не було болю. Вони не хотіли, щоб він зникав, але з усмішкою відпускали його тіло.
Вранці Вождь запросив мене пройтися. Він просив помовчати деякий час і просто насолодитися прогулянкою. Його очі були заплющені, але крок точний і досить швидкий, складалося враження, що він знає кожен міліметр своєї землі.
- Що ти хочеш спитати у мене, - вождь розплющив очі, і продовжуючи йти, заговорив.
- Що трапилося з Кваху? Звідки він знав про свою смерть?
Де він зараз, що сталося після того, як він пішов, ви знайшли його?
– Ти сам знайдеш відповіді. У нас є чудове прислів'я «Не потрібно багато слів, щоб сказати правду».
-Але….
- Заплющ очі, -перебив мене Вождь, і зупинився біля обриву, - Що ти чуєш?
- Ваш голос, - сухо сказав я, бажаючи отримати довгоочікувані відповіді.
- Ти не мусиш ставити мій голос на перший план. Він може бути фоном, але не основним звуком. Ось основна проблема людей, які живуть далеко від природи. Їхні серця стають жорстокими. У білих людей занадто багато начальників, тому ви перестали чути себе. Поживи в нас ще трохи. І ти знайдеш відповіді.
Його слова встромилися в мою підсвідомість. Я продовжував чути його голос у своїй голові. І усвідомлював, що кожне його слово - мудрість, яку має прийняти кожна людина. Минуло кілька місяців. Я знаю кожного з племені Абенакі, знаю їхні традиції та культуру, і тепер я знаю, що сталося з Кваху.Я лежу на безцінній землі та відчуваю прохолоду лісу. Мій погляд пробирається крізь теплі промені сонця і помічає орла, що летить. Це летить Кваху. Він прилетів відвідати свою землю.
Світ навколо – це мій дім. Зі мною говорить вітер, мені посміхається сонце, і я – частина цього світу. Ви колись чули, як вовк співає пісню місяцю?
Як дерева переплітають свої гілки між собою? Ви бачили, що люди стають птахами? Я бачив. І мушу вам сказати, що це неймовірно. Індіанці – це не просто корінний народ Америки. Вони розмовляють із тваринами, з вітром, із річкою. Природа - це їхній народ. Вона живе разом із ними, і вони живуть із нею.
Я - Хоніеха, це ім'я мені дали індіанці. І колись, я заспіваю свою пісню місяцю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Насіння, KoХанна», після закриття браузера.