Читати книгу - "Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова"

- Софія! – знову цей дратівливий голос проникає в мою голову, - Софія! Якщо ти зараз же не прокинешся мені знову доведеться вилити тобі склянку холоднючої води на голову.

Я різко прокидаюся, розуміючи що мені холодно, щось мокре і досить холодне стікає по моєму волоссю.

- Чорт!! Алісо, я ж просила тебе не піднімати мене в таку рань, та ще й таким ідіотським способом. – Викрикую своїй меншій сестричці, адже дійсно вже багато разів її про це просила.

- Вибач. Сонь, ти просто обіцяла вчора що підкинеш мене до універу, та й тобі на роботу збиратись вже час. Треба поквапитись до виходу 30 хвилин. Кава з омлетом вже на столі! – кинула мені мала на останок.

А вже і справді час, на годиннику восьма ранку, у сестри на дев’яту пари, а мені скоро їхати на зустріч.

Якби там не було, я дуже люблю свою меншу сестру. Їй 19, і вона на п’ять років менша за мене, має чудову фігуру, струнке тіло, світле кучеряве волосся і гарні зелені очі. За зростом ми майже однакові, та й фігури схожі, проте, це мабуть єдине чим ми схожі, адже я маю гарне руде волосся і небесного кольору очі. За характером, так само як і за зовнішністю, ми дуже сильно відрізняємося одна від одної, Аліса має схожість із мамою в усьому – копія не лише ззовні, але й за характером - запальна, сильна духом, войовнича, але за такою обгорткою ховається дуже ніжна і ласкава особистість, проте така вона далеко не зі всіма. Я ж повна протилежність їй, більше подібна до тата – добра, щира, відверта, проте ніхто не знає яка я можу бути коли мене щось розізлить, така собі бомба повільної дії, не знаєш коли рвоне.

Ми з сестрою живемо в квартирі окремо від батьків, її придбали ще коли я вступила на перший курс, потім до мене приєдналася сестра, адже теж вступила до Києва. Батьки ж живуть окремо, на околиці міста, у приватному будинку, мамі там дуже подобається, чисте повітря і велика територія, яку вона вже засадила своїми трояндами, піонами, ліліями, тюльпанами та багатьма іншими квітами. Вирощує їх на продаж, бо має дві невеличкі квіткові крамниці в місті. Татові дуже подобається жити в квартирі, та він на стільки любить маму, що згодився купити будинок з великою територією, аби вона мала змогу вирощувати свої квіти. Проте, через роботу тато все ж залишався погостювати у нас із сестрою, бо іноді пізно повертався з фірми, а до будинку добиратися довго, та такі візити були раз чи два на місяць, не більше.

Зробивши вранішні процедури, я швидко одяглась, нафарбувалась і побігла на кухню куштувати шедеври сестри. Поснідавши, ми як завжди попрямували до ліфта, аби спуститись на паркінг, який знаходився під будинком. На ліфті їхати довго не доводилось бо ж ми живемо на шостому поверсі дванадцятиповерхового будинку.

- Скільки сьогодні в тебе пар? – запитала я Алісу, вже їдучи до її університету.

- Три. – Якось задумливо відповіла мені сестра.

- Може ти щось хотіла мені сказати?

- Так, я хотіла попередити, що сьогодні буду вдома близько восьмої, ми після пар збираємося в кіно.

- Добре, а я сьогодні ввечері в клуб,з дівчатками посидимо, вип’ємо, поговоримо, думаю що буду пізно.

- А можна мені з вами? – раптом спитала мала, сподіваючись на те що я її візьму із собою.

- Ти що забула? Здається завтра в когось важливий семінар з історії, – нагадала я сестрі.

- От скажи мені, навіщо економістам історія, я ж не буду розповідати своїм підлеглим коли і як з’явилася Київська Русь? – випалила мені сестра.

- Можливо і будеш, якщо до цього дійде справа. І взагалі, ти думаєш, що ти так швидко станеш керівником? – здивовано запитала я.

- З моєю впертістю я вже дуже скоро директором стану, – із посмішкою вимовила вона.

- Дай боже, – сказала я із якоюсь надією в голосі.

- Ну то що, можна мені з вами? – ще раз запитала Аліса, коли ми під’їжджали до її закладу.

- Ні, не можна, до семінару краще готуйся. А тепер марш на пари, бігом. – Командним голосом крикнула я.

- Ну і добре, не дуже то й хотілося сидіти між старими дівками – кинула мала, виходячи з автівки.

- І я тебе люблю, маленька моя – усміхнулась і кинула на останок сестрі, на що вона спокійно показала мені язика, я лише засміялась і рушила на зустріч.