Читати книгу - "Пиріг, Olha Alder"

— Напевно, тут уже все перегрілося... — Невиразно відповів Йонбом. — Де цей грьобаний Сон Хун?

— Панове. — До-рак обернувся на знайомий голос. Сон Хун був одягнений буденно, лише малюнок павутини під оком нагадував, що він нібито причетний до Гелловіну. — Уже поспішаєте на вихід? Навіть не візьмете інтерв’ю?

— Та ні. — Раптом холодно відповів Йонбом. — Ми не поспішаємо. І готові поговорити з вами прямо зараз.

— Вимушений відмовити. — Він мило усміхнувся. — Я ж розпорядник гри. Треба зробити оголошення.

— Якої гри? — Тремтячим голосом запитав До-рак.

Але замість відповіді почув:

— Прошу до вітальні.