Читати книгу - "Парад планет, Юрій Гурін"

— Але ж ви знаєте, що планети мають нечувану стійкість і потенціал, про який люди ще навіть не здогадуються, – продовжувала вигороджувати своїх мешканців Земля.

— Це дійсно так, — охоче погодились присутні, включно з ворожою коаліцією.

— Чого боїшся ти, Меркурію? Невже, що в тебе відберуть оті діаманти? Це всього лише камінці. У людей поки немає жодних засобів, щоб дістатися хоча б до тебе, вже мовчу про твої діаманти. Твоя температура ще мінімум тисячу років не дасть їм цього зробити. Та й тих діамантів до біса й у мене. А ти, Юпітере? Такий могутній, у два рази потужніший за нас усіх. Чого тобі боятися? Якщо земляни й переселяться, то спершу на один із твоїх Галілеєвих супутників — Європу або Ганімед, чи, приміром, на Титан — супутник Сатурна. Люди — не подарунок, але не забувайте, хто їх сюди прислав.

Серед присутніх пройшов шепіт: Земля натякає на… Нього.

— Ми розумніші за людей, тому вони для нас як діти, — Земля гнівно поглянула на Юпітер. — Мусимо оберігати і навчати їх, а не намагатися знищити!

Юпітер одразу насупився і став схожий на незадоволеного й ображеного вайлуватого дідугана.

— Щоб я більше цих балачок у себе за спиною не чула, — мовила Земля. — Хто має побоювання, хай звертайтеся напряму до мене. Я маю достатньо сил і засобів провчити людей. До речі, я вже запланувала дещо. Скоро люди дізнаються, як це — не поважати унікальну планету, яка тебе прихистила, і природу, яка дарує тобі життя. Тому заспокойтеся.

Присутні на параді зітхнули з полегшенням. Навіть Юпітер із Меркурієм цього разу не противилися.

— Але ж вони таки кумедні, ходять усі такі набундючені з задраним носом, щось там постійно вигадують, — знову зареготало Сонце. Парад планет завершувався.

У багатьох землян від цього реготу з’явилося передчуття неминучих випробувань та негараздів, пов’язаних із екологією та навколишнім середовищем. А найбільш чутливі з них ніби одночасно прокинулися від сну й одразу завзято занурились у боротьбу за виживання планети й усього живого на ній, включно з людьми…

Кінець