Читати книгу - "Запасний фонд, Оксана Олександрівна Драгоманова"

без участи клієнта наші урядовці не можуть відчинити сейфа. Це є абсолютно виключене. Ключі, що ми їх доручаємо клієнтам, не мають дублікатів у банку і в разі їх згуби, або в тих надзвичайних випадках, коли сейф мусить бути відчинений без участи клієнта, це може буди учинено тільки з наказу суду і за посередництвом слюсаря, який випилює замок. В позаурядові години скарбниця замикається сталевими дверима (до речі, ці двері найтовщі і найміцніщі у всій західній Европі. При зачиненні і відчиненні цих дверей обов’язкова присутність двох начальників відділів.

— Як же ви пояснюєте, що гроші зникли? — спитав Бузько.

Директор відповів:

Я не можу сказати нічого позитивного, але мусимо визнати, що далеко легше припустити, що один з шановних представників взяв пакунок, в тій, чи іншій цілі, ніж робити якесь інше припущення.

— Себто, що один з нас викрав гроші?! — обурено скрикнув Бузько.

— Я цього не сказав, але для поліції буде цілком натуральним направити свої пошукування у цім напрямі. Тому перше, ніж звертатись до поліції та оголошувати цю прикру справу, варто було б використати усі можливі приватні заходи для її з’ясування.

— Старий лис має до певної міри рацію, — сказав Бузько, виходячи з банку. — Бракує тільки, щоб когось з нас було заарештовано

— Передусім треба попитати Петруся, — сказав Пономаренко.

***

Петруся знайшли в ресторані «Під білою ластівкою», де він звичайно обідав.

Він веселю зустрів новоприбулих і почав частувати їх білим вином, яке рекомендував як найкраще у Відні.

У цьому відношенні Петрусеві можна було повірити. Він перепробував вина у всіх ресторанах і шинках Відня.

Але коли він довідався, що привело Бузька і Пономаренка, то перелякався і зблід.

— Що ж це таке? Що тепер буде? — бурмотів він.(

— Ви часом не взяли пакунка з грішми з сейфу? — прямо поставив запитання Пономаренко.

Петрусь перелякався ще гірше.

— Та що ви таке вигадуєте? Та я ж ніколи не ходив сам до банку! Що це за напасть на мою голову! Ой Боже ж мій, Боже, яке страшне нещастя!

—Буде вам голосити, як стара баба! — скрикнув Бузько. — Треба зробити поважну нараду і обміркувати, як провадити пошукування. Намічаються дві можливості: або передати усю справу до поліції, або зробити приватне розслідження. Прошу вас, панове, висловити свій погляд.

Нарада тривала досить довго, і в загальній згоді було вирішено в першу чергу порадитись з добрим місцевим адвокатом.

***

Доктор Вайс, старий віденський адвокат, з довгою сивою бородою, в золотих окулярах, через які живим потиском поглядали розумні очі, слухав Бузька не перебиваючи і лишень, коли той скінчив своє оповідання, зробив йому деякі запитання. Потім, помовчавши трохи, сказав мов про себе:

— Треба покликати Вінклера!

— Хто це такий? — спитав Бузько.

— Приватний детектив, який не раз допоміг мені в розв’язанні комплікованих казусів.

***

Цього самого вечора др. Вайс скликав у своєму кабінеті засідання.

Крім Бузька і Пономаренка прибув запрошений Вайсом представник від банку, той самий коректний русявий урядовець, що обслуговував клієнтів у відділі сейфів. Виявилось, що прізвище його Гарфункель.

Трохи здалека тримався молодий, худорлявий, але широкий в плечах чоловік, — детектив Вінклер.

— Чому ви не привели Петруся, — тихо спитав Бузько.

Пономаренко відповів:

— Я заходив по нього. Він, видко, так і не виходив з ресторану, де ми його покинули. П’яний у доску, як то кажуть...

Др. Вайс попросив Бузька знову детально оповісти події, що той і зробив. Потім дав пояснення Гарфункель.

Він повторював те, що казав уранці директор банку, підкреслюючи, що банк не перевіряє того, що ховають клієнти в скриньці і не знає, що вкладають, або вибирають з неї клієнти, бо вони мають змогу робити це, ніким не обсервовані.

Потім др. Вайс почав робити різні запитання і між іншим спитав Бузька:

— Ваша дружина виїхала цими днями до Італії?

— Так, разом з панею Пономаренко, але я не розумію яке відношення це має до справи?

— Навпаки, це дуже цікава деталь, — зауважив Гарфункель зловтішно, як видалось Бузькові.

***

По дорозі додому, Пономаренко сказав:

— Вони припускають, що ваша жінка повезла закордон украдений пакунок.

— Це саме могла зробити й ваша жінка, — огризнувся Бузько і потім додав:

— Звідки про це довідався Вайс? Я ж йому нічого не казав. Це певно той Вінклер рознюхав...

— Це дає надію, що він і щось більше рознюхає! — сказав Пономаренко.

***

Пройшло пару днів, баламутних, сумних.

Пономаренко докучав Бузькові:

— Все ж таки треба зробити заяву в поліцію!

— Хто й зна, чи не вас першого вона заарештує, — відповідав Бузько.

— Чому мене, а не вас?

— Та й мене може арештувати, — згоджувався Бузько, — а Петруся то вже напевно!

Петрусь пив безперестану і як виходив зі свого улюбленого ресторану, то тільки для того, щоб податись до другого. А коли одного ранку вдалось привести його до доктора Вайса, то він давав такі невиразні і плутані відповіді і в очах його блимав часом такий переляк, що доктор Вайс бурмотів собі в бороду :

— Дивно, дивно...

— Ви давно його знаєте? — спитав він Бузька, коли Петрусь вийшов.

— З дитинства, — відповів Бузько. — Це найшляхетніша людина. Талановитий поет. Чесний, непідкупний діяч. Власне тому йому було доручено взяти участь у перехованні фонду.

— Мусите, одначе, признати, що поводження його дає підстави для підозрінь, — сказав др. Вайс.

— Він ніколи не приходив до банку без Пономаренка.

— Ну, це ще не доказ. Він міг вийняти пакунок тоді, коли увага Пономаренка була звернена на щось інше. Це справа одної хвилини.

— Це неможливо! — скрикнув Бузько.

— До цього часу усі наші припущення видаються неможливими, але гроші зникли, — сказав др. Вайс.

***

Пройшов ще якийсь час. Бузько з Пономаренком ходили похмурі, нервові. Бузько частенько спостерігав на собі допитуючий погляд Пономаренка, і сам скоса на нього поглядав. Добрі приятельські відносини, які між ними існували, були, безумовно, порушені.

Бузько щодня заходив до др. Вайса, але той не казав нічого нового, поки одного разу не промовив багатозначно:

— Гарфункель купив собі радіо...

— Що ж з того? - спитав Бузько.

— Нічого, — і після павзи додав:

— Стверджено також,