Читати книгу - "Бісіклета, Галина Балаган"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- А що я повинна чи не повинна знати? – такий дивний діалог відбувся між ними.
- Пам’ятаєш, колись в дитинстві ми грали у футбол і ти стояла на воротах? Тобі ще м’ячем по голові попали. – Сашка кивнула. – Ти так смішно падала в стрибку, що майже вийшла складна фігура. Я тобі тоді дав призвісько – Бісіклета. Але наказав ніколи в очі так не називати, щоб не образити. Ти була мале смішне дівчисько.
Дівчина зайшлася сміхом. І сміялась допоки сміх не перейшов у відчайдушний плач. Оплакувала одразу всіх на чию долю випала ця страшна війна.
- Ну, що ти, дурненька, не плач... – гладив шершавими руками тонкі жіночі пальці.
- Буду чекати, Віталька… - промовила крізь сльози.
- Треба жити, Сашка… Треба жити…
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бісіклета, Галина Балаган», після закриття браузера.