Читати книгу - "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський"

1. Миколай Добрянський (в с. Михайлівка це прізвище вимовляють Добранський), найдавніший з відомих нам предків, народився, мабуть, у 90-х роках XVIII ст. У спогадах Михайла Васильовича Добрянського записано, що він був дяком у сільській церкві с. Михайлівки. Про його дружину відомостей не збереглося. Був він заможним, мав гарний будинок і значну кількість (10 десятин) орної землі, що дозволило йому безбідно жити після того, як його позбавили духовного сану. Причиною такого покарання було, начебто, зловживання алкоголем і упадания за жінками. Єдиний його син - Мокій, як описує М. В. Добрянський, був нібито підкинутий йому. Пізніше Миколай всиновив його, і той успадкував усе майно. Рік смерті Миколая Добрянського і місце його похования невідомі.

1.1. Мокій Миколайович Добрянський народився в період між 1814-1825 рр. Він ріс у сім'ї дяка і, певно, здобув духовну освіту, бо в 1845-1850 рр. був призначений дяком в ту ж саму церкву в с. Михайлівка, де до цього правив службу його батько.

Мокій був одружений з Марією Григорівною Яроцькою дочкою священика, сиротою, яка виховувалась у свого дядька. Вони мали дев'ятеро дітей: троє синів (Дмитро, Василь, Родіон) і шестеро дочок (Ксенія, Параска, Марія, Анастасія, Меланка, Дарка).

У Мокія стався конфлікт з попом михайлівської церкви. Причиною було те, що, везучи на вимогу попа попадю на базар у Гайсин, розмахуючи батогом, він начебто випадково вибив попаді око. Відбувся суд консисторії, його позбавили духовного сану, і він зайнявся власним господарством, яке успадкував від батька.

Помер Мокій у 1892 р. в Михайлівці, його дружина Марія померла в 1896 р. Могила Мокія, імовірно, знаходиться на старому кладовищі там, де стоїть металевий хрест, і має назву «карнавка Добрянського».

Схема №1. Генеалогічна схема нащадків і предків Макара Добрянського і Меланки Танець

1.1.1. Дмитро Мокійович Добрянський (1852-1926) жив досить заможно, успадкувавши майно батька. Сам також був добрим хазяїном, мав сад. До нього в гості часто приходили племінники.

Дмитро Мокійович одружився з Василиною Лук'янівною Курінною (1859-1919), родом з села Тишківки, що недалеко від Михайлівки.

Дмитро Мокійович мав п'ятеро дітей: Захарія (1878-1923), Дарку (1882-1904), Килину (1887-1980), Федора (1888-1927), Макара (1892-1961). Його хата стояла на тому місці, де зараз розташований колгоспний двір - біля дороги на с. Гранів. Криниця, що міститься поблизу, до цього часу в селі зветься криницею Добранського. Менший син Макар жив разом з батьком.

Схема №2. Генеалогічна схема нащадків Дмитра Добрянського і Василини Курінної

В 1913 р. Дмитро віддав садибу і землю в селі (що раніше відкупив у своєї рідної сестри Дарки Лемешко) своєму старшому синові Захару. Зараз там живе дочка Захара - Ліза.

Помер Дмитро 30 грудня 1926 року, похований на новому цвинтарі с. Михайлівка недалеко від могили сина Захара. Василина Лук'янівна померла в 1919 році, похована на старому цвинтарі в с. Михайлівка поблизу могили Григора Мелника.

Дмитро Мокійович Добрянський з дочкою Килиною і онуком Іваном (м. Гайсин, 10 березня 1916 р. Фото вислано на фронт чоловікові Килини Григорію Юхимовичу Мелнику).

1.1.1.1. Захар Дмитрович Добрянський закінчив церковнопарафіяльну школу в Михайлівці, потім вчився у Гранові в 5-класному училищі, потім у Гайсині в гімназії, де здав екзамен на звання вчителя.

Захар був надзвичайно енергійною і активною людиною. В 1908 р. був організатором земської школи в Михайлівці. Його зусиллями створено на пайовій основі споживчу крамницю, де він був головою правління, організовано земський банк, який видавав селянам кредити. З великими труднощами за кошти земства він організував будівництво земської школи в селі. 1913 навчальний рік розпочався в новій школі.

Захар Дмитрович Добрянський (м. Київ, 1910-i pp.).

У 1918 р. Захар Дмитрович добився будівництва клубу, організував гурток співів, читав лекції. За спогадами Гаврила Тимофійовича Лещенка, Захар був одним з трьох політичних діячів Михайлівки. Двоє інших - це Іван Маркович Миколайчук з Кисляка (убитий на сінокосі чекістами) і Петро Ксизюк з Чечелівки. Син останнього служив у Волинця.

Всі вони були в партії соціал-революціонерів, тобто есерів.

Помер Захар Дмитрович восени 1923 р. від запалення легень. Похований на новому цвинтарі Михайлівки, могила доглядається.

Одружений був на Ганні Іванівні Кирницькій (1888-1980). Мав шестеро дітей: двох синів (Дмитро, Петро) і чотирьох доньок (Антоніна, Лизавета, Ольга, Ніна).

Схема №3. Генеалогічна схема нащадків Захара Добрянського і Ганни Кирницької

1.1.1.2. Дарка Дмитрівна Добрянська (1882-1904) була одружена з Порфилом Матвійовичем Пархоменком. Прожила дуже мало, померла в 22 роки, залишивши двох синів: Івана (1900-1980) і Костянтина (1904-1974). Обидва поховані в Михайлівці на новому цвинтарі. Дарка похована на старому цвинтарі. Могила не збереглася.

1.1.1.2.1. Іван Порфилович Пархоменко (1900-1980) одружився з Килиною Чорнобай (1897-1939). Мав дочку Галю (1927-1993). Галя в шлюбі з Іваном Саковичем Кривим (1927) мала дочку Валентину (1957) і сина Анатолія (1958). Після смерті Килини Іван Порфилович одружився з Галиною Парфенівною Солодкою (1895-1993). Дітей не мали.

Сім'я Порфила Матвійовича Пархоменка. Зліва направо: Трохим Борисович Діденко, його дружина Марія Матвіївна та їхній син Іван; Степан Порфилович Пархоменко (в картузі).