Читати книгу - "Випадковий свідок, Мерайя Д Рок"

                Аннет Мейнсфілд – телеведуча каналу Дакота Дейлі Ньюз, втомлено стиснула тонкими пальцями скроні і беззвучно зашипіла прокляття на адресу впертих фермерів, їхніх самовпевнених дружин, нахабних дітей і здоровенних собацюр, які так і жадають вчепитися в ногу тим нещасним, що зайшли на їхню території. Дісталося в її тираді і керівництву каналу, яке запхало Аннет в цю богом і чортом забуту діру на березі озера Девілс Лейк, замість того, аби підвищити і перевести її ближче до центрального офісу. Але в Бісмарк перевели Марго Файнс, а до Фарго – Мартіна Кортні. А Аннет лишилася в Гранд-Форксі, розповідати про погоду, врожаї і аварії на дорозі. Або, як оце зараз, про мор крупної рогатої худоби на фермі Біллі Монінга.

                – Міс Мейнсфілд! – оператор Джиммі Моррісон зазирнув у фургончик каналу, де ховалася Аннет, і співчутливо поплескав її по плечі. – В цілому, вони заспокоїлися і готові дати коментар.

                Під словом «вони» Джиммі мав на увазі дружину Біллі Сару, і їхнього двадцятирічного сина Біллі-молодшого. Сам фермер із молодшим сином були відсутні на фермі, і знайти їх в Аннет не вийшло. Проте, якщо старий Біллі був хоч трохи сходим на свою дружину, то це й на краще: Аннет наслухалася проклять і від цієї милої пані, схожої на пончик округлими формами і ніжно-рожевою «глазур’ю» фарбованих кучерів. Якби Аннет сама не чула ті вислови, якими місіс Монінг осипала невідомого шкідника, то в житті би не повірила, що хтось вміє так матюкатися.

                Але вона бачила і чула то на власні вуха. Більше того – гнів місіс Монінг, мов цунамі, накрив і Аннет. Щойно Біллі-молодший пояснив своїй милій матусі, хто і чому прибув до їнього родинного гніздечка, як Сара вибухнула вже на адресу «безпринципних журналістів, паразитів на тілі спільноти». Аннет вислухала гнівну тираду Сари, намагаючись втримати емоції. Але не втримала, зламалася. Втекла в фургончик, лишивши Джиммі на поталу розлюченій жінці, де дала волю сльозам, що весь останній місяць душили її.

                Міссіс Монінг стала для Аннет тою останньою краплею. Напруга, що не дозволяла Аннет вдихнути, зробила її слабкою і невпевненою. Образи, якими її осипала Сара, просто стали каталізатором, що пришвидшив зрив дамби, і тепер міс Мейнсфілд гірко оплакувала свою долю в фургончику з емблемою Дакота Дейлі Ньюз на білосніжному борту.

                – Аннет, мені так прикро… – Джиммі невпевнено обійняв її, чекаючи ляпаса абощо за такі прояви приязності, але Аннет лише розвернулася до нього обличчям і заридала вже в затягнуте в джинсову куртку плече. – Серйозно, та жінка шкодує, що зірвалася на тебе. Якщо що, вона зараз стоїть недалеко і тривожно дивиться на нас…

                – Ох, дідько, яка ганьба! – Аннет поспіхом витерла сльози, все ще шмигаючи носом. – Секунду, Джиммі, поправлю грим… Жах, я схожа на єнота!

                – Дуже милого єнота! – підбадьорив Джиммі. – Давай, я поки виставлю камеру.

                Доки Джиммі порався біля обладнання, Аннет виправляла шкоду, яку сльози завдали її ідеальному макіяжеві. Вона звикла до того, що в кадрі вона виглядає богинею шику і лоску, яка заблукала і випадково опинилася в цій глушині, хоча прямувала на високосвітський раут. Поправила зачіску, хоча її чорне волосся лежало волосинка до волосинки, обсмикнула жакет, і рішуче ступила на гравій під’їздної доріжки, ступаючи високими підборами так, ніби крокувала по паркету.

                – Міс Мейнсфілд, вибачте, я не мала права зриватися на вас! – Сара одразу підступила ближче, нервово стискаючи пальці, під несхвальним поглядом свого старшого сина. – Нерви…

                – Нічого страшного, місіс Монінг. – Аннет кивнула, приймаючи вибачення. – Я розумію, у вас сталася трагічна подія. Люди мають право на будь які емоції в критичних ситуаціях. Дякую, що погодилися надати коментар для преси. Ми готові, Джиммі. Працюємо!

                Вона вдала, що не помітила дивні погляди Сари і Біллі-молодшого, якими вони обмінялися, перш ніж попрямували на точку, яку відмітив Джиммі.

                – З вами Аннет Мейнсфілд для Дакота Дейлі Ньюз. – миттєво занурюючись в роботу, вивірено-трагічно почала вона, дивлячись в камеру. – Я знаходжуся в Девілс-Крік, поблизу Іст Девілс-Лейк, де сьогодні, на пасовищах ферми Монінга було знайдено вісім загиблих корів. Зі мною місіс Монінг, та старший син родини прославлених в нашому окрузі фермерів – Біллі. – Аннет повернулася до матері і сина, що трохи невпевнено спостерігали за Джиммі, що подавав сигнали з-за камери. – Міссіс Монінг, дякую, що погодилися прокоментувати цю подію. Скажіть, що відомо на даний момент?

                – Мій чоловік, Біллі… Він завжди зранку об’їздить пасовиська особисто. – трохи невпевнено почала Сара. – Так і цього ранку було. Я займалася своїми справами, коли Біллі раптово повернувся назад, забрав нашого сина Джо і наказав негайно викликати нашу доньку Ейпріл додому. Він сказав, що побачив мертву корову з нових, які ми купили минулого місяця.

                – Це було поповнення вашого корівника? – уточнила Аннет, спостерігаючи, як похмурнів Біллі, коли мати згадала про Джо. – Нові кророви?

                - Так, ми купили їх у Вісконсині. – сердито вклинився Біллі. – Гарні молочні корови, і всі вісім мертві. Той, хто продав нам їх, ще той покидьок… Вибачте, мем, але продавати хворих тварин – то треба бути покидьком.

                – Ви вважаєте, що вам продали хворих корів, містер Монінг?

                – Звіть мене Біллі. – він смикнув плечем. – Думаю, так. Жодна інша не постраждала, а ці вісім виглядали кволими. Джо казав, що це адаптація в тварин…

                – Наш Джо – ветеринар! – з гордістю додала Сара. – Він ще навчається, але вже друге літо працює тут, на фермі.

                – Сімейна справа! – з ноткою схвалення, прокоментувала Аннет. – Скажіть, ви писатимете заяву в поліцію? Йдеться про порушення прав споживачів, адже, якщо підтвердиться, що корови були хворі, то подавець свідомо підсунув вам неякісний товар…