Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ірка, Moon Grey 📚 - Українською

Читати книгу - "Ірка, Moon Grey"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ірка" автора Moon Grey. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:

- Урааааа! - А Ірка чула " Ірааааа!".

Жінка на мить звела голову від Іри і глянула в сторону статного хлопця, що кричав і нісся по узбіччю від якогось авто та ще пари військових. Ті теж спостерігали.

Ірка не розуміла, звідки він її знає. Вона стояла як вкопана, а цей принц ось- ось схопить її в обійми. Ірка полетіла і теж розкрила руки, але насправді стояла і ледь ворухнула пальцями. А воїн підлетів, схопив маленьку жінку і закрутив шалено:

- Мамо! Мамо! Боже! Мені сказали, що ти загинула! Мамка! - він плакав не соромлячись, стискав жіночку. Ірка приходила в себе і хватала ротом повітря. Руки тяглись за цигарками, але їх не було. Компанійка твердо допомагала Ірці позбутись шкідливої звички, не знаючи навіть про діагноз.

Ірка знову заціпеніла і нікуку не розуміла.

- Толя?

- Мамуль, ти що?! Толя, а хто ж ще?

- Вона не пам'ятала нічого. - Оговталась враз Ірка. - Боже, це ваша мама?

- Так! Хто ви, медсестра? Що з нею? Все ж гаразд? - Він миттю оглянув матір, а та не відпускала його рукав.

Побратими йшли назустріч їм. Всі щебетали. Голова в Ірки йшла обертом.

- Як, як її звуть?

- Оля. Мене звуть Ольга Михайлівна.

 Ірка щаслива стисла жіночку. Плакали всі троє.

- Ви, ви медсестра чи волонтер?

- Толь, це ангел мій. Вона з того страшного першого дня біля мене.

- Я вам дякую, дякую! Господи, - Только хватавсь за шолом, мов був без нього і проводив долонею, як по волоссю. - Де ви? Я тут ще добу, нам оформити автівки і забрати їх. Ось хлопці зі мною. Він тараторив. Хватав Ірку за тендітні пальчики, цілував:

- Дівчино, я вам вдячний.

- Ірка, я. Іра, - поправилась вона.

- Ірочко, все що завгодно для вас! Місяць з неба! Боже, мамуль.

- Не треба місяць. - Ірка не зводила очей з нього. Її враз взяла така туга за життям, що вона ладна була роздертися навпіл, витягти ті кляті легені і щось з ними зробити, але дихати і жити!

Очі Ірки наче гіпнотизували Толю. Він в якусь мить повернувся до неї, спіймав цей погляд і все на хв-в-в-и-л-лин-н-н-ну-у-у з-з-з-за-а-а-в-в-и-и-и-с-л-л-л-о-о-о-о.......

 

Далі світ відновив свій хід звичайним часом. Але миттєва блискавка, що шандарахнула між ними вже утворила магнітне поле, струм бігав та створив електромагнітне, запахло озоном...

Ольга тримала обох за руки і не відпускала.

 

Вони розмовляли з годину. Домовлялись та змінювали розклад дня.

Тут задзвонив телефон. Толя відповів:

- Так, слухаю. Я скоро буду, в мене дуже гарні новини.

Він зиркнув на Іру. Наче винувато чи їй здалось? Авжеж здалось.

- Пішли до вас. Мені скоро вже пора буде відвезти ... відвезти ... бабусю .... моєї дівчини.

Ірка похолола.

Ольга скинула брову:

- Толя. Дівчини?

- Мам, це по переписці. Пам'ятаєш? Вона нарешті в Україні.

Зараз Ірка вперше побачила владну жінку, яка десь поділа оту тендітну тітоньку, що всі ці місяці мешкала поруч.

- Отаааа???!!! Толя. Там же немає нічого натурального. Ти дітей своїх не впізнаєш, якщо будуть на неї, якою вона була  до операцій,  схожими.

Ірка пирснула сміхом. Хлопці зареготали.

Всим стало цікаво і всі передумали "розбігтись до завтра".

- Мам, це ж після війни, "закордон", як ти хотіла... - він зам'явся і став шмаркатим Толічкою, що

 вчудив щось і зараз стояв винувато перед очима суворої маман.

На Ірку Толя боявся дивитись, бо геть не знав, що робити. Там ця, тут .... Іра, - серце дзенькнуло в литаври  ... і матір між ними. Це повний ки.ць і йому враз закортіло вскочити в авто і здриснути.

- Я не хотіла. - Нагадала про свою присутність Ольга. - Я тобі казала, але ти маєш вибір. Слухати себе і своє серце, - Ольга підняла іншу брову і краєм ока повела в сторону Ірки. - Всі, окрім, маненького Толічки, повернули голови на Ірку, що була кольору чи то Шато Монтроз 2005 з Rozetka, чи то вишнями в заквасці з olx - мати владно продовжила десь на рівні Толікових "трішки нижче плечей",  - чи вічно спати з тим, кого я навіть не впізнаю, коли вона відщипне кігті, вії, вийме зуби!

- Мам...  які зуби? Мам... давай потім.

- Ольга Михайлівна. - Ірка пашіла як червоний ліхтар.

- Так, люба, - до Ірки повернулась знову колишня її сусідка.

Ірка аж злякалась. Вона приготувала сказати щось таке... таке... грізне. Але мовила:

- В мене є тільки якийсь час, що залишиться після цього моменту. А це небагато. Тому не втручайтесь, прошу.

- Добре. - Ольга взяла дівчину під руку. - До побачення, панове. Рада знайомству.

Вона глянула на сина. Той вже знову виріс, плеснув хлопців по плечу кожного і кивнув. Йшов разом, біля Ірки.

Вони увійшли на подвір'я пансіонату. Підійшли до свого будиночку.

Зайшли всередину. Син з матір'ю говорив про щось, а Ірка пішла до Віри. Постукала у вікно. Та вийшла.

- Де той цербер, там?

- Ага. Ти як?

- Хріново, Вір. Капець як хріново.

- Іра, може таки в лікарню. Шанси ж можуть бути.

- Я не про те. - Ірка аж здивувалась. - Я закохалась. - І вона заревіла вперше за довжелезні місяці.

- Чшшшш, мала, ходім. Ходім.

Вони побрели в дальній куток подвір'я.

- Плач. Тут не побачать.

І Іра соплила, ревіла, пускала слину. Очі червоніли, вона хотіла їх терти, але Віра не дала, щоб не опухли. За хвилин 15 Ірка тричі ревіла та заспокоювалась.

- Ну, все?

- Дебер дочно все. -Прогугнявіла дівчина.

- На ще. -Віра дала пачку носових. Поплескала по колінах, - лягай полеж.

Іра лягла і мовчала. Не думалось.

- Ір, де рак?

- Легеня.

- Скільки?

- Давно.

- Ясно. Пройде. – Авторитетно заявила Віра і голос її був такий твердий, наче лікар підтвердив остаточно, що пацієнта вже пора виперти на виписку і додому.

Ірка загигикала, наче заводилось іржаве авто,  потім захихотіла, далі вже ржала відкрито і ще далі закашлялась.

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ірка, Moon Grey», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ірка, Moon Grey» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ірка, Moon Grey"