Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик 📚 - Українською

Читати книгу - "Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Клеймо нареченої" автора Сніжана Якимчик. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 43
Перейти на сторінку:
2

Даміан

Світ тримається на силі. І той, хто має її, диктує правила.

Я знав це змалку. У світі, де слабкість карається, а довіра – це лише привід встромити ніж у спину, я виріс швидше, ніж належало. Мій батько був жорстокою людиною, але саме завдяки йому я став тим, ким є зараз. Я не вірю в випадковості, не сподіваюся на долю. Усе, що в мене є, я взяв своїми руками.

Угода з Родріго Беленом була питанням часу. Його бізнес слабшав, вплив падав, і він знав, що без мене його імперія не протримається. Я міг би просто забрати все собі – без переговорів, без фальшивих усмішок за столом, але іноді варто грати в довгу гру.

Шлюб із його донькою? Це був лише черговий хід.

Я не прагнув одруження. Жінки – це задоволення, але не більше. Вони занадто емоційні, занадто непередбачувані. Але Белен віддав свою доньку мені, як черговий актив, і я прийняв цю угоду без жодного сумніву.

Ще до зустрічі з нею я уявляв, якою вона буде: зухвала, зіпсована дівчинка, яка виросла в золотій клітці, розбещена багатством і увагою.

Але коли я побачив її, вона змусила мене затримати погляд довше, ніж я планував.

Еліана Белен.

Біляве волосся спадало м’якими хвилями, відтіняючи її світлу шкіру. Великі очі здавалися майже кришталевими – холодні, напружені, повні виклику. Тонкі риси обличчя, ідеальні, неначе вирізьблені найкращим скульптором. Вона виглядала тендітною, майже порцеляновою, але в її погляді не було ні сліпого страху, ні звичної для таких, як вона, удаваної покірності.

Вона зустріла мій погляд прямо, без тіні слабкості.
Це мене роздратувало.

Вона – частина угоди. Її місце – поруч зі мною, але не як рівної.

А вона навіть не намагалася схилити голову.

Цікаво.

– Ти станеш дружиною Даміана, – сказав її батько, а я спостерігав за нею, вивчаючи реакцію.

Вона стиснула пальці, але не втратила контроль.

Маленька принцеса вирішила грати в сильну?

Що ж, буде цікаво подивитися, скільки часу їй знадобиться, щоб зрозуміти, що в цій грі переможець лише один. І це не вона.

Тиша за столом стала задушливою. Еліана все ще сиділа прямо, здавалося, навіть не кліпала, поки обмірковувала почуте.

– Це абсурд, – нарешті промовила вона, її голос прозвучав рівно, без тремтіння. – Ви вирішили продати мене, як товар?

Я всміхнувся. Вона мене розважала.

– Не товар, – повільно сказав я, граючись кришталевим бокалом у руках. – Скоріше… цінний внесок у майбутнє.

Еліана звузила очі.

– Ви думаєте, що можете просто так вирішити за мене?

Я нахилився вперед, спираючись на стіл, і вперся поглядом у неї.

– Не думаю. Я знаю.

Я бачив, як її пальці міцніше стискають серветку, як щелепа напружується, ніби вона стримувала бажання розбити щось об цей довбаний стіл.

– Батьку… – вона повернулася до Родріго, і в її голосі з’явилася гостра нотка. – Скажи, що це жарт.

Але Белен навіть не підняв на неї погляду, спокійно доїдаючи стейк.

– Це вирішено, Еліано, – сказав він тоном, який не припускав заперечень.

Вона різко вдихнула, наче тільки зараз усвідомила всю безвихідь ситуації.

– Мені начхати на твоє рішення! – Її голос зірвався, і я бачив, як вона бореться сама з собою, намагаючись не піддатися емоціям.

Я заплескав у долоні.

– Браво, принцесо. – Я посміхнувся, спостерігаючи, як у її очах спалахнула злість. – Гарний виступ. Але давай будемо чесними… У тебе немає вибору.

Вона з ненавистю подивилася на мене.

– Ви мені огидні.

Я відкинувся на спинку крісла, спокійно сьорбнув вина й усміхнувся ширше.

– Звикай. У нас попереду все життя.

Я очікував від неї опору, але не до такої міри.

Еліана підскочила зі свого місця, ледь не зачепивши бокал, що хитнувся на столі. Очі її палали гнівом, щоки почервоніли, а груди швидко здіймалися від важкого дихання.

– Ви всі збожеволіли! – вигукнула вона, її голос розітнув простір, мов удар батога. – Ви не маєте права так чинити зі мною!

Белен, що досі залишався незворушним, повільно підвів на неї погляд. Його обличчя раптово потемніло.

– Сядь. Зараз же.

Але вона не підкорилася. Навпаки, підійшла до батька ближче, стиснувши кулаки.

– Ти віддаєш мене людині, яку я навіть не знаю! – її голос тремтів, але не від страху, а від неконтрольованої люті. – Як ти можеш?!

– Я сказав, сядь! – гаркнув він, і тепер його тон не залишав простору для сумнівів. Він був злим. Справді злим.

Белен підвівся, і я побачив, як його пальці напружилися. Він був не з тих, хто довго терпить.

Я знав цей погляд. Ще секунда – і він її вдарить.

Моя рука виявилася швидшою.

Я схопив її за зап’ястя і різко потягнув до себе, змушуючи відірватися від батька й подивитися мені в очі.

– Досить, – м’яко, але твердо промовив я.

Еліана опиралася, смикнулася, але мій хват не дозволяв їй вирватися. Вона була гарячою, наче полум’я, що от-от вийде з-під контролю.

– Відпусти мене! – прошипіла вона.

Я подивився на Белена й спокійно промовив:

– Думаю, на сьогодні вистачить. Я сам з нею поговорю.

Белен ще мить дивився на мене, а потім кивнув і сів назад у крісло, знову беручи в руки виделку.

Я повернувся до Еліани, що задихалася від злості.

– Ідемо, принцесо, – прошепотів я їй на вухо, нахиляючись так близько, що відчув, як вона здригнулася.

Я потягнув її за собою, не відпускаючи. Вона бунтувала, виривалася, але я навіть не докладав зусиль, щоб її стримати. Вона була слабкішою – і ми обоє це знали.

Коли двері за нами зачинилися, я відпустив її.

– Ти поводишся, як неслухняна дитина, – сказав я, схрещуючи руки на грудях.

– А ти поводишся, як тиран, – виплюнула вона, дивлячись на мене так, наче хотіла вбити поглядом.

Я усміхнувся.

– Не змушуй мене тебе вчити, принцесо. Тобі не сподобається, яким буде цей урок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик» жанру - 💛 Молодіжна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик"