Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан 📚 - Українською

Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Молот Чудовиськ" автора Богдан Мостіпан. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 96
Перейти на сторінку:

- Ну, підемо...

- Ходімо.

- Отже... Ти хоч битися вмієш? - поцікавився Бетфорд, кидаючи на нього погляд із легким прищуром.

- Ясна річ.

- Отже, не заперечуватимеш, якщо я перевірю твої навички? - у голосі Бетфорда відчувалася легка насмішка.

- Ні... - Реніфат трохи забарився, потім змінив тему: - Слухай, а можеш розповісти, як тут усе влаштовано?

- Усе просто. Зараз я перевірю, на що ти здатен, а потім познайомлю тебе з рештою членів загону... До слова, я не єдиний старший у цьому загоні. Є Кліффорд, і, скажімо так, у нього палка вдача. Стався до нього з повагою, і з тобою нічого не буде.

- Добре... А як щодо інших?

- А... Хлопці хороші. Думаю, цього разу ми впораємося краще, ніж попереднього.

Реніфат помітив, як Бетфорд коротко стиснув щелепу, перш ніж продовжити шлях. Він уловив у голосі старшого мисливця натяк на минулі помилки.

- А що було попереднього разу? - ризикнув запитати він.

- Неважливо... - ухильно відповів Бетфорд і прискорив крок. - Дивись не відставай.

Бетфорд відвів Реніфата всередину фортеці. Вони увійшли в казарми, де перебувало безліч мисливців. Деякі з них поглянули на новенького з цікавістю, інші продовжували займатися своїми справами. Пройшовши через казарми, вони опинилися в арсеналі, де Бетфорд відкрив скриню з обмундируванням.

- Твій одяг... Будемо сподіватися, що тут усе несильно пом'ялося. Приміряй-но.

Реніфат підійшов до скрині, потім узяв до рук клепану броню і капелюх із мисливським гербом.

- Де мені переодягнутися? - запитав він, дивлячись на Бетфорда.

- Прямо тут. Зрозуміло, я вийду, якщо ти соромишся, - усміхнувся той.

- Ну, я сподіваюся, ти не станеш за мною підглядати.

- Боляче ти мені потрібен, - відмахнувся Бетфорд і вийшов за двері арсеналу, схрестивши руки на грудях в очікуванні.

Реніфат у цей час переодягнувся, приладнав бригантину, а потім спритно начепив капелюх. Він узяв в арсеналі меч і помістив його в піхви. Потім вийшов з арсеналу і постав перед Бетфордом.

Бетфорд мовчки смерив його поглядом, немов оцінюючи, потім коротко кивнув.

- Добре, ти готовий. А тепер дуй на головний двір, будемо перевіряти, з чого ти зроблений... - він зробив невелику паузу, а потім додав, звузивши очі: - Скажи, друже... Ти коли-небудь мав справу з чудовиськами?

Реніфат трохи забарився, але чесно відповів:

- Взагалі ні... Але я думав, ви мені все покажете.

Бетфорд усміхнувся.

- Так-то воно так. Але сам знаєш, всяке буває... - він випробовувально подивився на нього. - Я бачу, ти хлопець безстрашний. Так просто погодився вирушити невідомо куди, полювати на чудовиськ... І що, зовсім не страшно?

- Правду кажучи, я був готовий на все, аби не залишатися далі в тій дірі.

Бетфорд кивнув, усміхнувшись.

- І то правильно. Краще загинути в бою, ніж згнити в самотній камері, чи не так?

- Ну так...

- Ми майже прийшли, - сказав Бетфорд, і вони увійшли на тренувальне поле. - Перейдемо одразу до бою?
- Так, мабуть, - відповів Реніфат, не вагаючись.

- Добре, ставай навпроти мене...

Реніфат став навпроти Бетфорда, потім оголив свій меч і приготувався атакувати. Бетфорд теж дістав меч і завмер, чекаючи нападу.

- Почали! - вигукнув Бетфорд.

Реніфат рвонув уперед, потім замахнувся мечем, маючи намір вдарити Бетфорда. Той без зусиль відбив удар і посміхнувся.

- Це все, що ти можеш? Давай сильніше, пацан! - кинув він глузливо.

Реніфат зціпив зуби і завдав колючого удару, але Бетфорд вправно парирував, одразу ж зайшовши за спину опонента і штовхнувши його.

- Якби ти був у бою, був би вже мертвий... Давай ще! - усміхнувся Бетфорд, відступаючи на крок.

Реніфат завдав ще кілька ударів, один з яких ледь зачепив броню Бетфорда.

- Ти непогано б'єшся, - визнав Бетфорд, хитнувши головою. - Але в справжньому бою, скажімо, з вовколаком... Або вампіром, цього було б замало. Тобі потрібно попрацювати над ухиленнями.

- Зараз? - уточнив Реніфат, випрямляючись.

- Само собою, - кивнув Бетфорд. - Відпрацюєш ухилення з ким-небудь із мисливців... А поки що давай я тобі розповім, як ми вирішуємо справи з чудовиськами.

Бетфорд схрестив руки на грудях і заговорив:

- Найдієвіший спосіб - виготовити проти них особливу олію. Від кожного виду є свій вид олії. Нанесеш його на клинок, і воно подіє на чудовиськ, як пекуча кислота. Рецепти можеш взяти в мене або на складі. Ще є бомби... Вони, знаєш, теж відіграють значущу роль у битві. Скажімо, якщо кинути заморожувальну бомбу в потрібний момент, можна врятувати собі життя. Решту ти дізнаєшся по ходу справи.

Реніфат кивнув:

- Я зрозумів.

- Добре, якщо так, - протягнув Бетфорд, уважно вдивляючись у нього. - У всякому разі, буде видно, як ти себе поведеш у бою. А тепер ходімо, познайомлю тебе з іншими.

Бетфорд і Реніфат попрямували в дальню частину двору, де за столом розташувалися інші члени загону. Бетфорд вказав на них підборіддям.

- Знайомтеся, це наш новий член загону... Як кажеш, тебе звати? - запитав він, кинувши погляд на Реніфата.

- Реніфат, - чітко відповів той.

- Так, Реніфат... - повторив Бетфорд, киваючи. - Тепер наш загін повністю зібраний. Залишилося лише всіх підготувати, і можна виїжджати.

- Сідай, Реніфате, - промовив худий мисливець, жестом вказуючи на вільне місце.

- Дякую, а то, щиро кажучи, у мене вже ноги затекли... - зізнався Реніфат, підходячи до столу і вмощуючись поруч з іншими.

- Пригощайся, - худорлявий мисливець посунув кубок у його бік.

- Дякую, я не п'ю, - спокійно відповів Реніфат.

- Не прикидайся... - усміхнувся мисливець.

- Я серйозно.

- Ну, адже трохи випити можна... Чи ти зовсім не п'єш? - зі здивуванням уточнив він.

- Зовсім не п'ю, - твердо сказав Реніфат.

1 2 3 4 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"