Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

Власне, славиться Бривія і своїми вихідцями — себто кількістю Талановитих, які зробили величезний внесок не лише в історію бривійської культури, а й світової. У цьому неофіційному змаганні (в якому приймають участь усі країни, але кожна заперечує свою пряму зацікавленість у першій сходинці уявного п’єдесталу) Бривія протягом кількох останніх десятиліть тримає першість. Випередити бривійців за двадцять років зможе лише Варкаш, який боротиметься за першу сходинку з Чрівною, аж поки Лафхина остаточно не пережене усіх на наступні півстоліття.

Поїзд гуде. Флоріан гріє руки, стиснувши в долонях келімек з чаєм. Келла тулиться до теплої батареї, примружено й напівсонно оглядаючи пейзажі за вікном. І лише Рен щось старанно пише в своєму записнику, наче від цього залежить його семестрова оцінка.

Флоріан знає, про що пише Рен. Зрештою, рівень внутрішньої сили не єдина річ, яка може бути цікавою для керівників. Важливими є вік, емоції та місце, в якому можливості проявилися вперше. Зазвичай це стається вдома, оскільки емоції часто пов’язані з місцем, де проводиться багато вільного часу. Далі вивчається архів — родина, рід, чи був хтось наділений подібними силами та як саме вони проявлялися. Талановиті ведуть документацію протягом останніх п’ятдесяти років поспіль, іноді доповнюючи інформацію новими знайденими фактами. За останні півроку, які Флоріан проводить у компанії Рена та Келли, він багаторазово бував у Сенаті та з радістю повертається.

— Підемо до Сенату зараз же, — шепоче Рен, не відриваючись від письма. — Від завтра розпочнеться підготовка до свята, ані нам, ані шукачам не буде часу займатися цими даними.

Флоріан відставляє чай на стіл.

— Свято? Я про це й забув.

— Не хвилюйся, нас всіх одразу залучать до підготовки, — і ручка знову зашаруділа на папері.

Бривійці завжди планують свята прискіпливо до кожної деталі. Тому різноманітні фестивалі теж вважаються однією з тих речей, заради чого іноземці звідусіль приїжджають до цієї землі. Цього року керівництво набагато пильніше ставиться до проведення свята — кажуть, цей і наступні роки, згідно думок деяких істориків, будуть найважливішими в бривійській історії і найщасливішими за всю історію людства. На це вказують добрі передвісники — на дахи бривійців цього сезону повернулися лелеки та журавлі, яких тут не бачили багато років, а яскравих квіткових візерунків на будівлях стало в рази  більше. А вже в п’ятому місяці наступного року відзначатиметься десятиліття з того часу, як Тіньова війна була остаточно виграна на бривійській території.

Про цю подію вже й Флоріан міг би розповідати годинами. Про Тіньову війну розповідається у другому з шести посібників, які керівництво надало Флоріану для ознайомлення. Це були довгі півтора роки гонитви за коштовностями та боротьби за національні пам’ятки культури, самоусвідомлення людей та автентичність кожної з країн. Чимось це нагадувало цілком реальний історичний період, який в народах різними мовами прозвали «поцупеним» — більшість витворів мистецтва з музеїв та домівок заможних меценатів досі вважаються втраченими назавжди. Викрадачів так і не знайшли. От лише тоді Талановиті, вважайте, не визнавали свого існування, про що свідчать кілька простих речень-спогадів. Тоді це було небезпечно.

Флоріан задрімав. За певний час Рен штовхає його у плече й повертається до Келли. Йому доводиться кілька разів повторити її ім’я, перш ніж дівчина прокидається. Флоріан повертається до вікна — кронійські вулиці пливуть перед очима.

Щоб дістатися до Сенату потрібно запам’ятати кілька простих правил. По-перше, не проґавити вулицю, названу на честь королівського роду, який панував у Бривії протягом декількох століть — Чорнобривійських. Її легко впізнати серед інших. Дороги там ширші, хоча й набагато старіші. Майже на кожному будинку величні колони із золотим оздобленням. Дахи тримають скульптури з коштовними коронами на головах. Тільки тут зібрано понад двадцяти шести пам'яток культурної спадщини країни.

По-друге, пройти вуличкою вгору до старезних воріт, з яких розпочинається Кільце. У період весняних свят ці двері відчинені перед кількома тисячами туристів, бажаючими побачити Кільце зсередини, опинитися у королівському саду та пройтися тими ж коридорами королівського палацу, якими колись ходили Чорнобривійські. Цей палац зустрічав усіх верхівок влади протягом довгого часу та продовжує запрошувати на дипломатичні зустрічі сьогоденних президентів країн. Ось тут і знаходиться Сенат.

По-третє, не переплутайте Сенат бривійців та Сенат бривійських Талановитих. Більшість з сенаторів гадки не мають, що за кількома потаємними коридорами знаходяться ще три крила палацу, доступ до яких обмежений кремезними стінами. Саме до тих стін і потрібно знайти шлях — крізь королівські трояндові кущі, кількадесят теплиць та штучно створеного водоспаду, який слугує системою поливу.

Вони обходять Кільце до Малих воріт, крізь які можуть пройти до Сенату. Келла торкається муру — старі ворота скриплять, коли відчиняються перед ними. Сотні акуратно підстрижених кущів шикуються у шеренгу, вказуючи шлях. Садок — той ще лабіринт. Якщо не знати, куди йти, заблукати тут легко. Однак і він не такий складний, як ліс, який розкинувся за межами Кільця. Коли Флоріан опинився у ньому вперше, він ледве не загубився, поки Келла з Реном не прийшли по нього. Цікавенько було дізнатися, що він ледве не перейшов чарівні кордони — вийди з неправильної сторони лісу й забудь про цей чарівний світ назавжди.

— Я ж казала, — мовить Келла, розтібуючи верхній одяг. Золотаве листячко гойдається разом з тихим вітерцем під вечірніми променями. — У нас сонечко.