Читати книгу - "Тонка Тканина, Дроянда"

Кімната пахла дорогими парфумами, пластиком і штучним світлом. Усе було стерильно і правильно — як на обкладинці. Але всередині Аліса почувалась порожньою.

На столі лежав конверт. Вона торкнулася його краєчку пальцями — ніби перевіряючи, чи справжній. Усередині — гроші. Справжні. Багато. Зелені купюри, одна за одною. Долари.

— Ти заслужила, — сказав менеджер, не піднімаючи очей. — Кампанія задоволена. Твій образ «чорного погляду» став вірусним. Є ще одна зйомка. Вечірня. Там… інша естетика. Тонше. Але… трохи сміливіше.

Вона мовчала. Гроші мали бути мрією, але зараз виглядали як пастка. Вони були доказом: вона вже частина цього. І вийти тепер буде не так просто.

Вона сіла на край дивану, дивлячись на своє відображення в дзеркалі. Її очі більше не блищали від радості — лиш від софітів. Губи були нафарбовані, але не щасливі.

«Скільки коштує мрія, якщо вона зраджує тебе саму?» — подумала вона.

У вікні з’явилося світло заходу сонця. Таке саме, як того дня, коли вона бігла додому після першого кастингу. Вона тоді тримала у руках надію, а не гроші.

Аліса встала. Взяла конверт і повільно поклала його назад на стіл.

— Передай їм, що я подумаю.

Менеджер знизав плечима.— Якщо відмовишся — знайдуть іншу. Красивих багато. Ти — не єдина.

Вона глянула йому прямо в очі:— Але я — це я.

На вулиці було свіже повітря. Нарешті.

Телефон завібрував. Повідомлення від Марка:

«Я в місті. Хочеш зустрітись?»

Вона довго дивилась на екран.А потім відповіла:

«Так. Хочу згадати, з чого все починалось.»

…І саме тут нитка тканини почала змінювати свій напрям.