Читати книгу - "Опера, Морок Елл"

Налі Денні викликали на службу зранку, у її вихідний. Наставник і напарник Бак Снарру пообіцяв що справа у них буде гучна, сенсаційна і неприємна. Він навіть використав слова – гидка й гівняна. Так Бак називав вбивство.

- Справа дуже, дуже гидка, а цапами відбувайлами на цей раз призначать нас, бо ти Налунечко завжди влазиш куди нетреба, от будемо мати ківш гівна, я тобі обіцяю. Тож, мала, хутко сюди. Адресу я тобі скинув.

Напарник як завжди кинув слухавку, такий був, не прощався й не вітався. Молодша слідча вважала що їй пощастило з напарником, бо дядько Бак був професіоналом, навчив її багатьом тонкощам слідчої справи.

Такого педагога у вищий школі поліції немає. Там зазвичай вчать як писати папери, зубрити закони, бігати, та трішки стріляти.

- Мамо я на роботу! Звари мені швиденько кави, бо засну за кермом! – крикнула дівчина зі своєї кімнати.

Швидко прийняла душ, вдягнулась у зручний одяг.  головне що на місце злочину можна не вдягатися за дресскодом, який чомусь у поліції стосувався виключно жінок, примушуючи їх ходити у взутті на підборах. Молодша слідча ненавиділа те незручне взуття й той тісний одяг.

Пробігаючи повз кухню вхопила кухоль з кавою, поцілувала матір яка буркотіла що знову її дитина не відпочине й час міняти роботу, бо то якесь шалене життя. – «Ні шани, ні грошей, ні відпочинку, краще б стала художником, має ж талант».

- Мамо я тебе люблю! – крикнула Нелі й зачинила двері.

Вона пригнала свою гравітаційну машину у зазначене напарником місце. Зупинилась на висоті декількох метрів над руїнам старого будинку. Набрала Бака, він махав їй рукою стоячи на фундаменті зруйнованого будинку, високий, кремезний ще міцний дядько у одязі який зазвичай носять переселенці лафі. Старший слідчий запитав:

- Бачиш мене?

- Так. Тільки куди мені машину занизити, тут вода кругом.

- Багно, - усміхнувся старший детектив Бак, - отут біля мене стрибай, грав постав на автопілот, хай висить. Наші он на горбочку запаркували.

- Що тут сталося, - запитала Налі, коли зістрибнула з завислої над вцілілим фундаментом гравітаційної машини.

Вона тірту з корінних жителів планети Ла, також вдягалася просто у напівспортивне, як це робили ереселенці лафі. Така тепер мода. Лафі приносили свою культуру і звичаї, які подобалися молодим тірту.

Команда з оперативників вже прибули. Маленькі як комахи дрони, літали навколо чотирьох тіл, фотографуючи усе до найдрібниших деталей. Мертві лежали під уцілілою стіною, брудні, майже не помітні серед сміття яке принесла вода.

- Жертви катастрофи? – здивувалася Налі.

- Зруйнувалася гребля вище, кажуть якась диверсія, - розповідав Бак те що встиг почути, - Цей будинок знесло водою. Тут чотири тіла, там далі знайшли ще одинадцять. По п’ять шість кульових отворів, у головах і тулубах, хаотичні.

- Вбивця не вмів стріляти, - докинула Налі, - чи то був у стані аффекту. Може під впливом якихось речовин.

- А біс його знає. Патологоанатом каже що ті поранення не могли спричинити смерть, скоріше жертви втонули, або отримали поранення несумісні з життям під час повені, відповів старший слідчий.

- Стріляли в усіх? – здивувалася дівчина.

- Дивно але кульові отвори наявні в усіх жертвах. Зброяр твердить що вбивця стріляв у лежачих.

- А цей будинок вже був руїною, чи його зруйнувала ранкова повінь?

- Будинок до вчора, за свідченнями свідка, був цілим. Це був великий заміський будинок якогось прокурора, оточений високим парканом. Сусіди боялися проходити повз, казали моторошне то було місце й охоронці злі ще й собаки тут були великі. А бачиш хтось заліз і перестріляв усіх.

- А де свідки? – поцікавилась Налі.

- Та он товчуться біля свої гравів, чекають поки ми їх відпустимо. Команда А вже з ними закінчили. – відповів Бак, йди погори з людьми та відпусти. Я тут поки ще на усе подивлюся й сходино на другу позицію.

Налі не сперечалася з напарником, це вже стало у них звичкою, вона розмовляла зі свідками і підозрюваними, він ретельно вивчав місце злочину. Налі була певна що Бак знає про зброю і поранення часом більше ніж штатний зброяр, але зброяр був дядьком головного судді. А бак вважався вискочкою, невдахою що став детективом тільки тому що його вигнали з медичного університету.

Налі повернулася у свою стареньку машину й полетіла до горбочка де поліція розгорнула тимчасовий табір. Декілька наметів, один для розмови зі свідками інший для трупів, ще інший для зв’язку з головним департаментом у столиці.

Старший слідчий з команди А, стрункий чорнявий молодик, гарний брюнет, стрункий, ідеальний, син головного судді, як завжди зустрів дівчину жартами:

- Привіт чупиндра, ти хоч знаєш що таке косметика? Скоро яйця виростуть?

- А у тебе розчиняться, - огризнулася Нала, - привіть містере ідеале і йдіть до біса.

- Не дивно що ти досі незаміжня, дурепа. – процідив Ландр.

- Поділися інформацією, - Наллі й не чекала що колега щось путнє їй розповість, але хотіла змінити тему розмови.

- Та Бак певне розповів, - знизав плечима Ландр, він був метисом, батько Лафі, мама тірту. Та материнської витонченності навіть не крихти не запозичив, - Більше ми не знаємо, п’ятнадцять трупів поки нерозпізнаних, перша група ще оглядає локацію два, за півгодини звозитимуть сюди. Там проскануємо обличчя й заженемо у базу даних. А поки вогнестріл. Он свідки та вони нічого не знають, вбивство сталося під ранок за дві години до повені. Я мислю тобі тут роботи не буде.