Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Княжа Україна, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Княжа Україна, Олександр Олесь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Княжа Україна" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 18
Перейти на сторінку:
style="">ОЛЕГ

 

 

Раз до Діра і Аскольда

Прибігають вояки:

«По Дніпру пливуть на Київ

Чужоземні байдаки!»

 

Не скінчили ці казати -

Ще біжить один вояк:

«На човнах пливе на Київ,

Кажуть, Рюриків свояк!

 

Повні війська, повні зброї,

Ледве плинуть їх човни.

Чи не скликати нам віча?

Чи не ждати нам війни?»

 

«Залишіть! Пливе не ворог»,-

Їм князі відповіли

І Олегові назустріч

З воєводами пішли.

 

«Чи з добром, чи з злом приходиш

Ти у наш гостинний двір?» -

Так, вітаючи Олега,

Запитав Аскольд і Дір.

 

І Олег похмуро, грізно

На питання відповів:

«Я прийшов з могучим військом,

Я вам Ігоря привів.

 

Не походите з князів ви,

Як же княжити змогли?

Нам лише належить влада

І по неї ми прийшли».

 

Так скінчив Олег промову

І на знак його руки

З човна Ігоря виносять

Чужоземні вояки.

 

А князів Аскольда й Діра

Піднімають на списах,

І Олег вступає в Київ

При побідних голосах.

 

І, коня свого спинивши,

Він говорить: «Вояки!

Хай же матір’ю нам стане

Славний Київ на віки!»

 

ПОХІД НА ЦАРГОРОД

 

 

Геть за морем українським,

Понад склом Босфорських вод

Дивні вежі і палати

Розкидає Царгород.

 

Наче вир, кипить, торгує

Крамом, зброєю, вином.

Вдень він вуликом здається,

А вночі - чудесним сном.

 

І з усіх країн до його

Ллється хвилями народ.

Наші теж торгові люди

Їздять в славний Царгород.

 

Та не любить грек чужинців

І тримає їх в руці.

«Хоч не їдь! Одурить, скривдить!» -

Наші скаржаться купці.

 

І Олег, на греків лютий

Став збиратися в поход:

Хоче він до України

Прилучати Царгород.

 

І укрили Чорне море

Українські байдаки,

Розгорнулися вітрила,

Заспівали вояки.

 

Простір! Воля! Грають хвилі,

Море диха, як живе,

Мов лютує, що з піснями

Легковажний хтось пливе.

 

Небезпека? Вітер? Буря?

Гнуться щогли кораблів?

О, хіба згорнути крила

Важко, довго для орлів?

 

І гуртом за весла взятись,

Разом взятись і гребти…

Море, море! І в негоду

Любе сміливому ти!

 

Так три дні пливли по морю

Без турботи, без нудьги.

Ось і вежі Царгороду,

Ось і грецькі береги.

 

Але греки уже знали,

Що летять до них орли,

І, щоб в пристань не пустити,

Ланцюги перетягли.

 

І звелів Олег на берег

Витягати кораблі.

«Що ж, мовляв, як не по морю,

То поїдем по землі».

 

І, колеса приробивши,

Він вітрила розпустив.

І невидане тут сталось,

Найдивніше диво з див.

 

«Ой, повій, повій ти, вітре!

Швидше коней повези!»

Зашумів - повіяв вітер,

Покотилися вози.

 

Вороги перелякались,

До Олега шлють послів:

«Не руйнуй нас, все дамо ми,

Що б ти, князю, не схотів!»

 

«Ну, гаразд. Покора ваша

Погасила в серці гнів,

І, здається, ми братами

Станем з лютих ворогів.

 

Царю, хай моє купецтво

Вільно ходить в Царгород,

Хай торгує і купує

Вже без кривди і без шкод.

 

У купців не буде зброї:

Я обмежу їх число,

Щоб не більше, як півсотні

Їх нараз у місто йшло».

 

Цар годився на умову,

Хрест святочно цілував.

Князь на Волоса, Перуна

І на меч присягу склав.

 

На воротах Царгороду

Князь Олег свій щит прибив.

На воротах Царгороду

Український щит висів!

 

СМЕРТЬ ОЛЕГА

 

 

Після славного походу

На далекий Царгород

Князь в палатах бенкетує

І частує воєвод.

 

На столах у вазах грецьких

Дивні овочі цвітуть,

Золоті, пахучі вина

Струмнем сонячним течуть.

 

Навкруги шумлять розмови

Про походи, про бої

Та про лицарів, що склали

Буйні голови свої,

 

Як колись човни у морі

Наплили на ланцюги,

Як стояли перед ними

І трусились вороги.

 

«О, ще нас не кинув Волос,

Ще нас змилує Перун».

Коли зирк - в палати входить

Сивий згорблений віщун.

 

«Князю, знову перемогу

Пророкую я тобі.

Знову ти з хоробрим військом

Переможеш в боротьбі».

 

«Слава князеві й вояцтву!

Хай навік щастить війна!» -

Воєводи закричали

І частують віщуна.

 

Князь встає і йде до діда.

«А чи знає мій віщун,

У якім бою стрілою

В мене кине бог Перун?»

 

«Не на крилах стріл Перуна

Принесеться смерть твоя,

Ти загинеш, славний князю,

Від коханого коня».

 

І замовкли враз розмови,

Опустилися чарки,

І з палат, схилившись, вийшли

Воєводи й вояки.

 

І сказав Олег уранці:

«Не сідлайте більш коня!

Хай стоїть і їсть у стайні

До мого страшного дня».

 

Знов то тихо, то тривожно

Потекли за днями дні.

П’ятий рік уже минає

То в походах, то в війні.

 

Знов бенкет в палатах княжих,

Знов старшини й вояки

З запашним вином і медом

Держать підняті чарки.

 

Князь згадав бенкет колишній

І коханого коня…

«Приведіть його,- сказав він,-

Хоч на його гляну я».

 

«Вже давно дощі

1 2 3 4 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Княжа Україна, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Княжа Україна, Олександр Олесь"