Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Диво-капелюх 📚 - Українською

Читати книгу - "Диво-капелюх"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Диво-капелюх" автора Туве Маріка Янссон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 23
Перейти на сторінку:
class="p1">— З цього вийде гарний розділ у ваших мемуарах, — сказав Мумі-троль.

Тоді скерував хмарку до кухонного вікна й гукнув маму.

Мумі-мама якраз смажила картоплю з м’ясом і дуже поспішала.

— Що ти собі вигадав, синку! — мовила вона. — Гляди не скотися вниз!

А в садку Хропик і Мумрик-Нюхайлик придумали щось нове. Вони з розгону наїздили один на одного, стукалися хмарками й переверталися. Той, хто падав перший на землю, програвав.

— Зараз я тобі покажу! — вигукнув Мумрик-Нюхайлик і вчепився лапами за боки хмарки. — Гайда!

Проте Хропик спритно ухилився від нього, а тоді підступно напав знизу.

Хмарка Мумрика-Нюхайлика перекинулась, і він полетів сторч головою на грядку так, що капелюх йому зсунувсь аж на ніс.

— Третій тур! — гукнув Пхик, що був суддею і літав трохи вище над ними. — Два — один! Готово! Увага! Рушили!

— Може, прогуляємося вдвох? — запропонував Мумі-троль Хропці.

— Залюбки, — погодилась вона й підлетіла на своїй хмарці до нього. — Куди ми вирушимо?

— Пошукаймо Гемуля й здивуймо його, — сказав Мумі-троль.

Вони пролетіли над садком, але не знайшли Гемуля там, де він любив сидіти.

— Він ніколи надовго не відлучається, — мовила Хропка. — Недавно я бачила, як він упорядковував свої марки.

— Та це ж було півроку тому, — нагадав їй Мумі-троль.

— Ох, правда! — похопилася Хропка. — Ми ж після того спали.

— А тобі добре спалося? — запитав Мумі-троль.

Хропка легенько знялася над верховіття дерев і, трохи подумавши, відповіла:

— Мені снився страшний сон. Якийсь огидний чоловік у чорному капелюсі щирив на мене зуби.

— Дивно, — сказав Мумі-троль. — Мені теж снився такий сон. І він був у білих рукавичках, еге ж?

— Так, — кивнула головою Хропка.

Вони летіли над лісом і думали про свій сон.

Зненацька вони побачили Гемуля, що походжав, заклавши лапи за спину і похнюпивши носа до землі.

Мумі-троль і Хропка підлетіли до нього з двох боків і в один голос гукнули:

— Доброго ранку!

— Ой! — зойкнув Гемуль. — Ой, як я злякався! Ви ж знаєте, що мене не можна раптово лякати, а то мені серце вискочить у горло.

— Ох, вибач, — мовила Хропка. — Бачиш, на чому ми їдемо?

— Дивно, — сказав Гемуль. — Але я вже звик до всяких ваших химер. Крім того, я дуже зажурений.

— Чого? — співчутливо запитала Хропка. — Такої гарної днини?

Гемуль похитав головою й сказав:

— Ви мене не зрозумієте.

— А ми спробуємо, — сказав Мумі-троль. — Може, ти знову загубив якусь марку?

— Навпаки, — зітхнув Гемуль. — Я маю всі. До однісінької. Моя колекція повна. В ній не бракує жодної марки.

— Ну то й добре! — спробувала підбадьорити його Хропка.

— Авжеж, я так і знав, що ви мене не зрозумієте, — сказав Гемуль.

Мумі-троль і Хропка стурбовано перезирнулися. Шануючи зажуру Гемуля, вони трохи притримали хмарки й летіли позад нього. Гемуль походжав собі далі, а Мумі-троль і Хропка чекали, поки він сам скаже, що йому гнітить серце.

За хвилину Гемуль вигукнув:

— Га! Надаремне!

А ще за хвилину додав:

— Навіщо вона! Хоч піч розпалюй тією колекцією!

— Що ти, Гемулю! — схвильовано сказала Хропка. — Не кажи такого! Твоя колекція найкраща в світі!

— Отож-бо! — розпачливо вигукнув він. — Вона готова! Немає жодної марки, навіть зіпсованої, якої в ній не було б. Ані однісінької! Що мені робити?

— Здається, я починаю розуміти, — сказав задумливо Мумі-троль. — Ти вже не колекціонер, а просто власник колекції, а це зовсім не цікаво.

— Так, не цікаво, — сумно підтвердив Гемуль. — Анітрішечки!

Він спинився й повернув до них похнюплене обличчя.

— Любий Гемулю, — сказала Хропка і обережно поплескала його по лапі. — Мені ось що спало на думку. Може б, ти почав колекціонувати щось зовсім інше, зовсім нове?

— Це гарна думка, — погодився Гемуль, але обличчя його не проясніло: хіба можна відразу радіти після такої глибокої журби?

— Наприклад, метеликів, — запропонувала Хропка.

— Неможливо, — заперечив Гемуль і знову посмутнів. — Їх збирає мій двоюрідний брат по батькові. А я його не зношу.

— Або шовкові стрічки, — вела далі Хропка.

Гемуль тільки пхикнув.

— Чи інші прикраси, — з надією казала Хропка. — Їх так багато.

— Ет! — тільки й мовив Гемуль.

— Ну, то я вже не знаю, — сказала Хропка.

— Ми щось тобі придумаємо, — заспокоїв його Мумі-троль. — Спитаємо в мами, вона напевне щось порадить. До речі, ти не бачив Ондатра?

— Він ще спить, — відповів зажурений Гемуль. — Казав, що нема чого так рано прокидатися, і він таки має слушність.

І Гемуль рушив далі походжати лісом.

Мумі-троль і Хропка скерували свої хмарки ще вище, над верхівки дерев, і загойдалися на сонечку. Вони міркували, що б Гемуль міг збирати.

— Черепашки, — запропонувала Хропка.

— Або гудзики від штанів, — сказав Мумі-троль.

Але тепло навівало сон, і міркувати було важко. Вони полягали горілиць і задивились у весняне небо, де співали жайворонки.

І раптом вони побачили першого метелика. Кожен знає, що як побачиш першого метелика жовтого, літо буде веселе. А як білого, то тільки спокійне (про чорних взагалі немає мови, бо то зовсім погана прикмета).

Але цей метелик був золотий.

— Що це може означати? — здивувалася Хропка. — Я ще ніколи не бачила золотого метелика.

— Золотий ще краще, як жовтий. Ось згадаєш моє слово!

Коли Мумі-троль і Хропка вернулися додому на обід, вони зустріли на ганочку Гемуля. Той аж сяяв з радощів.

— Ну? — спитав Мумі-троль. — Що ти збиратимеш?

— Рослини! — вигукнув Гемуль. — Я буду ботаніком! Це Хропикові спало таке на думку. Я зберу найкращий у світі гербарій!

Гемуль розгорнув сукню,[1] щоб показати перші свої знахідки. Серед грудок землі й листя лежала цибулинка зозулиних черевичків.

— Gagea lutea, — гордо виголосив Гемуль, — перший номер у моїй колекції. Бездоганний екземпляр.

Він пішов на веранду і висипав усе на стіл.

— Пересувайся на край зі своїм зіллям, — сказала мама Мумі-троля, — бо тут стоятиме юшка. Всі прийшли? Ондатр іще спить?

— Як порося, — відповів Пхик.

— Весело вам було сьогодні? — запитала Мумі-мама, понасипавши всім тарілки.

— Страх як весело! — загукали всі.

Другого ранку, коли Мумі-троль пішов до повітки випустити п’ять хмарок, їх там не було жодної. А на дні диво-капелюха знову лежало кілька шкаралущ. І ніхто не здогадався, що ті шкаралущі мали щось спільне з хмаринками.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ,

де розповідається про те, як Мумі-троль перетворився на привид і як нарешті покарано Мурашиного Лева, а також про таємну нічну мандрівку Мумі-троля і Мумрика-Нюхайлика

Одного теплого літнього дня, коли надворі йшов дощ, Мумі-троль та його друзі надумали гратися в піжмурки в хаті.

Пхик став

1 2 3 4 ... 23
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диво-капелюх», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Диво-капелюх"