Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Диво-капелюх 📚 - Українською

Читати книгу - "Диво-капелюх"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Диво-капелюх" автора Туве Маріка Янссон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 23
Перейти на сторінку:
у куток, сховав носа в лапи й почав голосно рахувати. Дорахувавши до десяти, він обернувся і заходивсь шукати: спершу в звичайних місцях, а тоді в несподіваних.

Мумі-троль заліз під стіл на веранді, але був невдоволений. Що це за сховок! Пхик неодмінно підніме скатертину і знайде його. Мумі-троль озирнувся й побачив високого чорного капелюха, якого хтось поставив у кутку.

І враз йому спала блискуча думка! Пхик нізащо не здогадається підняти капелюха. Мумі-троль тихенько поповз у куток і швидко насунув на себе капелюха. Той сягав йому тільки до пупа, але якщо добре скорчитись та підібгати хвостика, то можна й зовсім сховатися.

Мумі-троль слухав, як Пхик знаходив усіх одного по одному, і хихотів сам до себе. Гемуль, мабуть, знову сховався під канапу, він не міг придумати собі кращого сховку. Тепер усі бігали по хаті й шукали його, Мумі-троля.

Він ще трохи почекав, а тоді подумав: чи не розсердяться вони, що їм довелося так довго шукати? Він виліз з-під капелюха, просунув голову в двері й гукнув:

— Куку!

Пхик довго дивився на нього, тоді неприязно сказав:

— Сам ти Куку!

— Хто то? — пошепки спитала Хропка.

Решта всі похитали головами, не зводячи погляду з Мумі-троля.

Бідолашний Мумі-троль! У диво-капелюсі він обернувся на якусь химеру. Все, що було в нього повне й кругле, зменшилося, а все, що було тонке й маленьке, — виросло. Та найчудніше, що він єдиний не міг побачити, що з нього стало.

— Я всіх вас здивую, — сказав Мумі-троль, незграбно ступаючи довгими цибатими ногами. — Ви нізащо не вгадаєте, де я ховався!

— А нам байдуже, де ти ховався, — мовив Хропик. — Але ти такий препоганий на вроду, що хоч кого здивуєш.

— Які ви жорстокі, — пригнічено промурмотів Мумі-троль. — Я знаю, вам довелося довго шукати мене. А що ми тепер робитимем?

— Найперше тобі годилося б відрекомендуватися, — холодно мовила Хропка. — Ми ж не знаємо, хто ти.

Мумі-троль вражено глянув на неї, але зразу ж подумав, що це якась нова гра. Він радісно засміявся і сказав:

— Я король з Каліфорнії!

— А я Хропикова сестра, — мовила Хропка. — А це мій брат.

— Мене звати Пхик, — відрекомендувався Пхик.

— Я — Мумрик-Нюхайлик, — сказав Мумрик-Нюхайлик.

— Ох, які ви нудні, — знетерпеливився Мумі-троль. — Не могли придумати чогось цікавішого! Ходімо надвір, мені здається, що там вигодинюється.

Він рушив сходами вниз, і решта всі здивовано пішли за ним. Вони вже не знали, що й думати.

— Хто це? — запитав Гемуль. Він сидів перед домом і рахував тичинки в соняшнику.

— Король з Каліфорнії, — нерішуче відповіла Хропка.

— Він тут житиме? — питав далі Гемуль.

— Нехай вирішує Мумі-троль, — мовив Пхик. — Цікаво тільки, куди він дівся?

Мумі-троль засміявся.

— Ти часом справді дуже гарно жартуєш, — сказав він. — А що, як ми пошукаємо Мумі-троля?

— Ти хіба знаєш його? — запитав Мумрик-Нюхайлик.

— Авжеж, — відповів Мумі-троль. — Можна сказати, що знаю! Навіть дуже добре.

Він тепер був у захваті від нової гри і від своїх дотепів.

— Коли ж ви познайомились? — запитала Хропка.

— Ми народилися разом, — відповів Мумі-троль, мало не лопаючи зі сміху. — Але він таке одоробало, що йому навряд чи місце в порядній хаті!

— Пхе, не кажи так на Мумі-троля! — скипіла Хропка. — Він найкращий у світі троль, і ми його страшенно любимо!

Мумі-троль зрадів.

— Справді? А мені здається, що то якась чума, а не троль.

Хропка заплакала.

— Ану геть звідси! — грізно сказав Хропик. — А то ми дамо тобі такого бобу, що й своїх не пізнаєш!

— Ну чого ви! — вражено сказав Мумі-троль. — Це ж тільки гра. Я дуже радий, що ви мене так любите.

— Не тебе, а його! — не своїм голосом закричав Пхик. — Ану даймо йому! Геть від нас, мерзенний королю! Щоб не набріхував на нашого Мумі-троля!

І вони всі накинулись на нещасного Мумі-троля. Він був надто спантеличений, щоб захищатися, а коли вже і його охопила злість, було запізно: він лежав, заглушений галасом, а по ньому молотили лапи й хвости.

На ганок вийшла Мумі-мама.

— Що ви робите, діти! — крикнула вона. — Зараз же перестаньте битися!

— Вони лупцюють короля з Каліфорнії, — пояснила Хропка крізь плач. — І так йому й треба!

Мумі-троль насилу випручався засапаний і лютий.

— То вони почали, мамо! — крикнув він. — Троє на одного, це нечесно!

— Авжеж нечесно, — поважно сказала Мумі-мама. — Але ти, мабуть, роздратував їх. До речі, хто ти такий будеш, любий мій?

— Киньте свою дурну гру! — крикнув Мумі-троль. — Вона зовсім не смішна. Я Мумі-троль, а на ганку стоїть моя мама. І годі!

— Ти не Мумі-троль, — зневажливо заперечила Хропка. — У Мумі-троля були маленькі гарні вуха, а в тебе мов капиці!

Мумі-троль збентежено помацав себе за голову й натрапив на страхітливі, величезні зморщені вуха.

— Але ж я справді Мумі-троль! — розпачливо вигукнув він. — Ви мені не вірите?

— У Мумі-троля був невеличкий хвіст, а в тебе як помело! — сказав Хропик.

Мумі-троль сягнув назад тремтячими лапами. Ой лишенько, то був справді не хвіст, а якесь страхіття!

— В тебе очі, як тарілки, — сказав Пхик, — а в Мумі-троля були маленькі й лагідні!

— Атож, — потвердив Мумрик-Нюхайлик.

— Ти брехун, — рішуче сказав Гемуль.

— Невже ніхто не вірить мені? — спалахнув Мумі-троль. — Мамо, добре погляньте на мене, ви ж повинні впізнати свою дитину!

Мумі-мама довго й пильно дивилася в його великі, мов тарілки, нажахані очі, а тоді тихо сказала:

— Так, ти мій Мумі-троль.

Тієї миті він почав змінюватися. Очі, вуха й хвіст зменшувалися, а ніс і живіт росли. І за хвилину перед усіма знову красувався живий і здоровий Мумі-троль.

— Ходи, я тебе обніму, — сказала Мумі-мама. — Бачиш, синку мій, я завжди тебе впізнаю!

Трохи згодом Мумі-троль і Хропик сиділи в одному із своїх сховків під кущем жасмину, в круглій зеленій печері з листя.

— Так, але ж від чогось ти змінився, — мовив Хропик.

— Я не помічав нічого незвичайного. І не проказував ніяких небезпечних слів.

— Може, ти випадково попав у зачароване коло? — міркував уголос Хропик.

— Начебто ні, — заперечив Мумі-троль. — Я увесь час сидів у тому чорному капелюсі, що з нього ми зробили кошик.

— Усередині? — недовірливо спитав Хропик.

— Атож, — сказав Мумі-троль.

На хвилину вони задумались, тоді в один голос вигукнули:

— Мабуть, то… — і перезирнулися.

— Ходімо, — рішуче сказав Хропик.

Вони зайшли на веранду і дуже обережно наблизилися до капелюха.

— На вигляд він звичайнісінький, — сказав Хропик, — звісно, коли не рахувати, що високий капелюх завжди трохи незвичайний.

— Але як ми дізнаємось, що то він чарує? — запитав Мумі-троль. — Я вдруге туди не полізу.

— Може, заманимо туди когось іншого? —

1 ... 3 4 5 ... 23
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диво-капелюх», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Диво-капелюх"