Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Нахабно брешу, але тільки про перше. Про друге не брешу. Єфим і справді мені забороняє впускати у квартиру чужих. Говорить із моїм успіхом, мене приб'ють, зґвалтують і ще купа страшних речей зроблять із моїм теплим трупом.

Дурниці звичайно все це, але його прохання я виконую. І якби не Авдій, цього хлопця тут також не було.

— Кава, — позаду лунає глухий стук, який змішався з іронічним тоном.

Обертаюся і бачу на столі пачку з кавою.

— Ти її з кишені дістав?

— Ага! — Матвій підводиться і виходить з-за столу. — Радий був познайомитись, Вето. Не будемо злити твого Єфіма моєю присутністю.

Злякався? — мій внутрішній голосок захлинається від насолоди. Одразу ж гасне, мій іронічний запал. Перед тим як піти Матвій дивиться на мене так, ніби справді хоче забратися під шкіру. Або вже там…
Що за тяжкий погляд?

— Ще побачимось! — кидає через плече. А я чітко розумію, що не бажаю з ним більше зустрічатися. Хіба що разочок, по-сусідськи, якщо дуже знадобиться сіль.