Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло 📚 - Українською

Читати книгу - "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покатаємось на байку, мер?" автора Діана Фло. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 75
Перейти на сторінку:
Глава 3

— Четвер, невже пережили ще тиждень, Зіно? Ну майже.

Богдан присів на край столу секретарки, насолоджуючись кавою, зробленою точно за його уподобаннями.

Він постукував ногою в такт із секундною стрілкою годинника.

— Я б порадувалася разом з вами, але в суботу вранці на вас чекають на відкритті дитячого майданчика, а о дванадцятій дня призначена зустріч із журналісткою «П'ятого каналу», пам'ятаєте?

Зіна навіть друкувати не припинила.

— Ненормований робочий графік, — Богдан повернувся до напою, вирішивши не розкривати секретарці свої сумніви.

Вони лише два місяці пліч-о-пліч працювали і ще не зовсім добре знали одне одного.

Раптом Зіна піде і розкаже подрузі, що новий мер помирає від втоми, хоча ще й повний квартал не закінчився?

І знатимуть про його психологічний стан одразу всі зацікавленні особи.

Ні, краще тримати емоції при собі, як Богдана і вчили.

Пройти період адаптації, стиснувши зуби, і дочекатися, коли його страждання на початку викликатимусь посмішку.

— Можна до вас? — почулося біля дверей.

Вхід до його приймальні залишався в тіні через важкі портьєри на вікнах з південного боку. Богдан придивився.

Він поставив чашку на стіл.

— Привела вам Мирослава, — продовжила жінка.

Тепер він зрозумів.

Вогник інтересу спалахнув у грудях Богдана і пробігся по його тілу, згаснувши біля пальців.

Вчора ввечері він прочитав брошури та листівки, залишені Кірєєвою, від початку і до кінця. З'ясував, що з Мирославом доведеться тісно взаємодіяти цілих дев'яносто днів, і зараз, перед офіційним знайомством відчував певне хвилювання. «От би хлопець виявився красенем, я милувався б ним, на відстані, само собою, і сумував за втраченими можливостями. Або ні, нехай краще буде зовсім непривабливим, щоб хоч не мучити мене», — розмірковував Богдан, чекаючи, коли Кірєєва з хлопцем вийдуть.

— Проходь, Мирославе…

Ну що ж.

Всесвіт, мабуть, не дослухав його побажання, зупинившись на першій частині. Хотів красеня? Отримуй!

Мирослав Фетісов із темним закуйовдженим волоссям, очима кольору вугілля та високими вилицями наче вибрався з одного з непристойних снів Богдана. Намагаючись не розглядати Мирослава надто пильно, Богдан все-таки оцінив і постать стажера. «Ідеальна фігура, все як і я люблю. Стегна які. Сонце, не повертайся спиною, а то встане», — крутилися у нього в голові вульгарності.

— Ласкаво просимо до мерії, — першим подав руку Богдан.

Він майже ненавидів себе у цей момент.

— Так, дякую.

Стиснувши прохолодну долоню, Богдан відсторонився, повертаючи між ними пристойну дистанцію.

І майже одразу у розмову вклинилася Кірєєва.

Почала повторювати, яка вона горда, що Мирослав потрапив у програму, окреслила його перспективи, ледь не до мерства за якихось десять років, і штовхнула Богдану в руки документи. Той, не дивлячись, що там написано, передав їх Зіні — хай оформляє.

— Ну начебто все вирішили, поговорили. Богдане Олександровичу, у вас мій телефон є. Якщо що…

— Будуть запитання, подзвоню.

«Ніколи і ні за що», — додав Богдан, дивлячись, як Кірєєва віддаляється.

Мирослав спокійно стояв посеред кімнати. Він не виглядав ніякового, скоріше навіть знуджено. Такий собі бунтар у шкірянці чорного кольору та вузьких джинсах на дорогому килимі.

— Давай прогуляємося і я введу тебе в курс справи, — Богдан зробив крок до стажера. — У мене зараз обід.

Мирослав вигнув брову, висловлюючи скепсис. Але й це прийшлося Богданові до душі, чорт забирай.

— Добре, — погодився Мирослав. — Я їм хот-дог без гірчиці.

Розвернувшись на п’ятках, він пішов до коридору.

Богдан заледве стримав посмішку, подивився на Зіну, а та повернула йому здивований погляд.

Оце нахаба, так?

Роздумуючи, який підхід до спілкування з ним вибрати, Богдан подався до дверей. Спробувати потоваришувати? Чи одразу окреслити межі субординації? Якихось п'ять хвилин тому він розцінював участь у програмі як обов'язок, необхідне зло, але після знайомства з Мирославом відчув те, що називав азартом мисливця.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"