Читати книгу - "Лисичка, Тіна Вітовт"

Наступні дні летіли дикими скакунами. Я намагалася встигати за шаленим темпом мого нового життя. На вихідних у мене також не було вільного часу.

Я так старалася наздогнати час, якого мені катастрофічно не вистачало. Адже мої сили росли в арифметичній прогресії, а день настільки короткий. І чому у добі тільки двадцять чотири години? Я напевно ідеалістка.

Кожен пас руками старалася відтворити найбільш точно. Всі інструкції по застосуванні сили, усі медитації, хоч вони і надзвичайно нудні. Всі настанови намагалася виконувала вправно. Всіма своїми діями йшла до досконалості.

Не хочу бути залежною від когось, а поки я не володію своєю силою, я вразлива. Щоб не сталося я мушу вміти себе захистити. Газовий балончик в цьому світі мало допоможе, якщо кожен другий має магічні здібності, та навідміну від мене уміє ними користуватися. Чим швидше та якісніше я опаную свою нову силу, тим краще для мене.

Що приховувати, від відчуттів які мене наповнюють коли магічу у захваті. Усі незручності виправданні. Так я цілеспрямована дівчина. І цілі мої цілком зрозумілі - досягти успіху.

Стосунки з Даном... на їх розвиток наразі у мене не вистачало ні сил, ні часу. Він ображається, я бачу, але поки що скрипить зубами і мовчить. На скільки вистачить його терпіння незнаю. Все на що мене вистачало, так це короткі побачення після магічних тренувань, та легкі ніжності. До більшого я не поспішаю.

А ще навчання... Навчання в академії та підготовка до виступу на конкурсі забирали багато сил. Враховуючи що в мене, ще до всього цього, сила-силенна додаткових занять, під кінець дня я просто валилася з ніг.

Крім усього не обійшлося без інтриг між учасниками колективу. Рятував від переживань мене щільний графік зайнятості. І саме тому я намагалася не звертати увагу ні на що, якщо воно не стосувалося поставлених цілей. А даремно. Каверза вилізла там де неочікували.

- Це що за купальники? - крутила в руках незрозумілі конструкції... одягу, якщо це неподобство можна так назвати.

- Новенька, не істери. Костюми просто шикарні, більшість проголосувала за них, - як же бісить мене ця розфарбована мавпа, дайте мені пам'яті, як її звати? А хай і буде мавпа.

Не тримаються у голові їхні імена, тільки іпостасі мелькають, та я зосереджена на номері ніколи з ними "дружити". Мені цілком моїх лисичок вистачає.

- Ви жартуєте? Ще скажіть, що ми в них маємо виступати на конкурсі, - будь ласка, хай це буде один з багатьох костюмів.

- Так, костюми на конкурс, - це ж треба з такою показною гордістю сказати, от же мавпа.

- Ось це шмаття не костюм на серйозний конкурс! Нас в них приймуть за особ, які прийшли продати своє тіло!

- Лисице, - не одна я не пам'ятаю імен, рись така сама, - не репетуй. Якщо тобі нема що показати, це твої проблеми, - і випинає свої перси, так є на що глянути, гарні, але я також не скарджуся, і у мене гарні, хоч і менші.

- Якщо тобі, новенька, на хлопців все одно, то нам ні. Так більша ймовірність знайти нареченого. А костюми шикарні, так і притягують погляд, - на коментар мавпи я тільки й могла, що скривитись.

- А що лисиці скаржитись, он барс біля неї круги намотує, скоро на задніх лапках біля неї танцювати буде, - їй не рисю треба було народитись, а єхидною.

- Вам ніхто не заважає друзів мати і серед хлопців, - не розумію яка їм різниця з ким я спілкуюсь, так ми з барсом здружились, і що такого?

- Ха-ха, а ти не така проста, як здалася відразу. Не даремно кажуть, що лиси стратеги, от і ти єдина здогадалася працювати на перспективу, - і чого та рись до мене причепилася?

- Яка ще перспектива, що ти вигадуєш?

- От не потрібно святою прикидатися. Закрутила голову синочку міністра. - кого? Я навіть немала такої інформації, - не здивуюся, якщо і сам барсик через пару років буде займати хороші посади при уряді. І чому я не здогадалася до такого?

- Досить вигадувати дурню, - скільки вони будуть мене діставати?

- А я чула, - а я вже розпереживалася, що мавпа язик проковтнула, - що лиси тільки з лисами одружуються.

- Нічого наша лисичка ОСОБЛИВА, як не втомлюється говорити пантера, і ми ж нічим не гірші за тебе, он у мене груди більше, - знайшла чим хвалитися.

- Гаразд, міряйтеся далі своїми персами, а мені набридло, - і пішла до своїх лисичок.

- Не ведися на їхні провакації, я тобі повторюю цю істину вже який раз, - і це чиста правда, Ліка мені втовкмачує з перших днів.

- Та знаю я, самі бачите тримаюсь як можу.

- Сестричко, всеодно твої зусилля знову пішли рисі з мавпою під хвіст, - Віка в своєму репертуарі.

- Коли затвердили подобу костюмів, я щось не пам'ятаю голосування?

- Ти тоді в Марка на додатковому занятті була, і спізнилася, - жаліється Ліка, їй костюми не припали до душі, як і мені.

- Ага, пари голосів не вистачило, - не взахваті Віка, - що пообіцяли ті стерви за голоси?

- До нас не підходили, і ми не можемо їх звинувачувати, неспійманий не злодій, - як Ліка може зберігати холодний розум завжди?

- Пфф... все і так ясно, залишається довести, - у Віки ніколи не виходить тримати себе в руках довго.

- Одне зрозуміло, голосувала я чи ні, але це неподобство нам прийдеться одягати.

- Досить про костюми, Мілана, ти з нами в кіно? - я геть забула...

- Вибачте дівчата, я з Яром домовилася...

- Знову Яр. Дивися щоб Дан не зірвався, я братика знаю.

- Хоча б ви не починайте. Яр мені допомагає фізпідготовку підтянути, він кращий на потоці, - і чому вони так скептично на мене дивляться?

- Добре-добре, але май на увазі, ми тебе попереджали, барс мало з ким товаришує...

- Ліка, досить... - простогнала я, ну чому всі понавигадували небилиці про мене і барса? Ну займаємося після пар, то це нормально.

Біля спорткомплексу ми розійшлися. Дівчата в кіно, я на тренування з Яром. Ох треба було їхати в кіно, скільки неприємностей оминула б...