Читати книгу - "Серце дракона, Валентина Бродська"

Ларс не дав найманиці одягтися, натомість він закутав її в ковдру і в такому вигляді переніс до столу.

- Ларсе, що ти робиш? А як хтось зайде? Я щось не пам'ятаю, щоб ти замкнув двері? - обурилася дівчина.

- Ще декілька хвилин тому, ти не сильно про це турбувалася! - іронічно відповів чоловік, наливаючи в келихи вино.

Дівчина хмикнула, встала і, підтримуючи рукою свою імпровізовану сукню, підішла до дверей. Ключа в замковій щілині не було, тому Рамія зачинила вхід на засув.

- Даремно переживаєш, мій персонал добре вишколений, ніхто нас не потурбує, - промовив Ларс, - Йди краще сюди, скуштуй ці божественні страви. Я тільки зараз зрозумів наскільки голодний! 

Чоловік з вовчим апетитом накинувся на кулінарні шедеври. Рамія приєдналася до трапези. Вона теж зголодніла, тому обід для неї був справжньою насолодою. 

Ларс спостерігав за дівчиною, вона невимушено і граційно їла. Такому не вчаться за місяць і навіть за рік. "І як я раніше цього не помічав? Ерік був правий - вона бездоганна!" - розмірковував Ларс.

- Раміє, хто твої батьки?

- Що? Я думала в гільдії не цікавляться минулим, - спокійно зауважила найманиця.

- Ми не в гільдії, - обережно промовив чоловік. 

- Якби я тебе не знала, то подумала б, що ти свататись надумав, - посміхаючись кутиками губ відповіла Рамія. - І якщо ми не в гільдії, то в мене зустрічне питання: хто твої батьки, Ларсе, звідки ти родом?

Найманиця пригубила вино, смакуючи напій. Чоловік не поспішав з відповіддю. Він, зачарувавшись красою дівчини, забув, що вона занадто кмітлива і розумна. А ще якихось півмісяця тому сам кепкував, що тільки дурень зв'яжиться з такою.

"То ж я повний бовдур! Або просто сліпий, що за три роки не розгледів такий скарб!" Ларс посміхнувся своїм думкам. 

- Ти ж знаєш, я сирота! - розвів руками чоловік.

- Так-так, ти казав, без роду, без племені, дракончик-знайда, - підюжувала його Рамія.

- Ну все, я зрозумів, не будемо задавати незручних запитань, - здався Ларс.

- Ну чому? Просто будь готовим відповідати на подібні, - підморгнула йому найманиця.

- Я помітив, що ти не звичайна дівчина, ти й справді аристократка! Твої манери, виховання, поведінка за столом, вміння танцювати - це все роки тренувань, праця вчителів і наставників. Тому поцікавився про твоїх батьків. 

Дівчина хмикнула і загадково посміхнулася.

- Я нащадок драконів, тому не можу бути простолюдинкою. Звісно, мене як і кожну дівчинку з мого оточення готували до заможного життя серед таких як я. Але в один день все кардинально змінилося. Мені прийшлося тікати і переховуватися. З часом я усвідомила, що бути жертвою не моє, тому зробила все, щоб стати мисливицею.

- Розкажеш, що було з тобою в Канкуні, коли я так необачно тебе залишив? - запитав Блер.

Ларс затамував подих. Він хотів і водночас боявся почути розповідь дівчини. Але все одно мав поцікавитися, адже був перед нею в неоплатному боргу.

Рамія на якийсь час задумалась, пригадуючи. Потім дівчина розповіла, що її розбудили крики людей. В той же час вона запримітила в кімнаті одного з головорізів Арішбека. Чоловік не побачив в ній загрози і намагався скористатися її безпорадністю. Приспустивши штані, бідолага поліз до неї в ліжко. Посміхаючись, вона підпустила головоріза поближче, а потім нанесла точний удар гострою шпилькою по його сонній артерії. Ґвалтівник так і не зрозумів, чому обірвалося його життя. Рамія швидко одяглася і озброїлася ятаганом небіжчика. Не привертаючи зайвої уваги, вона покинула палаюче бунгало.

- Святі праотці! - вигукнув Ларс і закрив частину обличчя рукою, - Я тебе вже починаю боятися! Деякий час, мені здавалося, що ти загинула. Це було дуже боляче. Через рік я повернувся і знатно розорив кодло Арішбека. Як не допитувався кожного головоріза, ніхто не чув про тебе. Це дало мені надію, що ти жива.

Це зізнання приємно зворушило Рамію. Вона підійшла до Ларса і хотіла сісти поруч, але чоловік перехопив її і посадив до себе на коліна. Так вони і сиділи, міцно обнялись, прижавшись один до одного. 

- Ларсе? 

- Ммм?

- Що буде далі? - запитала дівчина.

- А далі буде зима! - посміхнувся Ларс.

- Я не про те, ти ж знаєш! - вдавано насупилася Рамія.

- Давай не будемо загадувати! У нас вкрай небезпечна справа, тому пропоную насолоджуватися кожною миттю, що ми разом.

- Згодна, поцілуй мене! 

- Залюбки, Крихітко!