Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Так, і мені подруга буде, і вам з дідом молочних продуктів вистачатиме! - погодився Бичок. - Заженіть її у стійло, а я відпочину поки від різдвяних традицій.
- Звісно, звісно, - радо погодилася бабця.
З тієї зими у стареньких проблем з провізією не було. Кури несли яйця, а потім і курчата маленькі з’явилися. “Ласуня” давала молоко, а мед підсолоджував життя. Дід лише диву дивувався, як це у них стільки всякого добра з’явилося. А бабка все розповідала про щедрого мецената - сільського голову, та її вірного Бичка - талановитого виконавця колядок та щедрівок. В таке повірити дідові було важко, тож подумав, що його дружина зовсім вже зв’язок з реальністю втратила. Бідолашна… На клапті шерсті на солом’яному бочку Бичка підсліпуватий дід уваги не звернув.
А що ж сільський голова? Після різдвяних свят він залишився без кількох десятків банок меду, частини своєї птиці та найкращої корівки. Звісно ж після тієї пам’ятної ночі у курятнику на нього чекало нове послання: “Дякую за птицю. ЛЕСИЦЯ”, а у стійлі - “Подяка за корівку. ВОФК”.
Зважаючи на граматичні помилки, голова, який все ж вчився в школі, почав підозрювати, що це справа одного і того ж “чемного” грабіжника. Але не допетрав, кого саме, та й не зловив нікого на гарячому. Натомість він став щедрішим з односельцями та почав допомагати малозабезпеченим родинам. Мабуть, боявся навали інших “чемних злодіїв”. Як бачимо, “лагідна волонтеризація” за допомогою Бичка пройшла успішно!
От і казочці кінець, а хто прочитав і натисне вподобайку - молодець!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки навиворіт, Ньюбі Райтер», після закриття браузера.