Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

— Оті всі ваші "лавсторі", оті "ванільні" звертання — тьфу, гидота якась, — критик був невблаганним, — Як взагалі можна було таке нашкрябати? Як не можеш, не берись. 
— Вас образили ті емоції?
— Так образили! Людина має страждати. Здихати й страждати. Страждати й здихати. Це і є сенс життя. 
— Я видалю ті тексти, — відповідаю.
— Гарна ідея, бо ще розлякаєте усіх читачів від інших кращих творів.

Розмову було завершено і кожен вирушив у свій світ щодення. Я — у світ любові та взаємоповаги, а щодо критика — молюся, щоб було даровано йому хоча б крихти тепла в його сьогоденні. Ймовірно важко жити в тому гніті ненависті до життя, в який загнав себе критик. Чи то  доля була невблаганна, чи то просто образ такий носить. Хтозна.