Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

-Тут жваво.

-Хм, а тут досить весело, - промовив Бетфорд.

-Думаєш? - засумнівався Кліфорд.

-Ну так... Люди так переймаються проведенням цього свята. Он дивись, навіть чаклунки є, - Бетфорд вказав пальцем на дівчину, переодягнену в чаклунку, яка мішала щось у себе в казані.

-То що ми зараз робимо? - промовив Бруддо.

-Оглядаємося, насолоджуємося заслуженим відпочинком. А якщо раптом з'явиться замовлення, покличте всіх інших до себе.

-Зрозумів.

Мисливці розійшлися по ярмарку і почали шукати цікаві для себе речі. Кліффорд неспішно проходив повз лавки з їжею, в один момент він зупинився і вирішив спробувати гарбузовий пиріг, який йому припав до смаку.

-Хм, непогано... Що це?

-Хех, це гарбузовий пиріг, пане, - посміхнулася власниця прилавка.

-Ніколи раніше не пробував... Дуже апетитно.

-На здоров'я!

-Угу, дякую... Скільки з мене?

-Киньте, я з вас грошей не вимагатиму, беріть так!

-З чого така щедрість?

-Та ж свято, пане! Ну йдіть-йдіть, а то за вами вже черга вишиковується.

Кліффорд озирнувся, а потім промовив: - Вибачте... А потім відійшов від прилавка. І хоча Кліффорд не показав цього, гарбузовий пиріг його дійсно порадував. Фоллар у цей час дивився, як місцеві городяни збираються на хоровод, вони були одягнені в святкове вбрання. Фоллар вирішив приєднатися до них. Він встав разом з ними в коло, а потім вони всі разом почали дружно вести хоровод, попутно співаючи пісню про трьох визволителів, могутніх і страшних, але в той же час благородних. Бетфорд прогулювався ярмаркою і побачив на одному з прилавків металевий арбалет з ілюзорними написами. Він його зацікавив.

-А за скільки продається цей арбалет?

Чоловік, що стояв за прилавком, був одягнений пристойно, з широкими вусами і довгим підборіддям.

-Хм... А за скільки ви готові його купити? - зарозуміло піднявши підборіддя, сказав продавець, оглядаючи зовнішній вигляд Бетфорда.

-Не знаю навіть... Сто гриссейських монет вистачить?

-За сто гриссейських монет я вам хіба що поношений лук можу продати... Але ніяк не цей арбалет, це ж грандіозна робота Ван Хорстона.

-Вперше чую... І чим його арбалети так сильно цінуються?

-Не тільки арбалети! А й усе військове спорядження в цілому! Він природжений майстер, який робить на замовлення грандіозну зброю... Вражаючу швидше за блискавку, зручну і міцну, як скеля... Що сказати, майстер він на те й майстер. Тож менше ніж за п'ятсот монет я цей арбалет не продам!

-Дохрена хочеш, майстер... Може, якось знизиш ціну?

-Ні скільки, я сам його ледь викупив... Негоже мені в збиток йти.

-Хм... Ну бачу робота і справді якісна, даси потримати?

-За п'ять монет! - сказав жадібний до грошей ремісник.

-Ах, тримай, - скрипучи зубами сказав Бетфорд, а потім насипав на стіл ремісникові п'ять гриссейських монет.

-Дякую, - він стягнув гроші зі столу, а потім кинув їх собі в кишеню.

-Бетфорд взяв у руки важкий металевий арбалет, а потім почав його оглядати. Він схопив його обома руками і прицілився. Потім він зарядив у нього болт і влучно вистрілив у глиб гарбуза, що знаходився за спиною ремісника. Той від несподіванки здригнувся.

-Ох, попереджати треба! Ви ж мене так і пристрелити могли.

-Навряд чи мене це сильно засмутило б... Арбалет і справді непоганий... Але і ціна і правда кусається... Знизив би ти, скажімо, до трьохсот п'ятдесяти, я б подумав.

-Ах, добре! Давайте триста п'ятдесят монет, і йдіть.

-Домовилися.

Бетфорд виклав на стіл тугий мішечок, ремісник його собі забрав. Відійшовши від прилавка, він ще як слід помилувався своїм арбалетом, а потім повісив його на спину.

Реніфат у цей час не переставав милуватися святом, в один момент він помітив Фоллара, той був настільки виснажений від нескінченного хороводу, що навіть впав. Реніфата це не збентежило, він пішов далі, і тоді з-за спини почувся чийсь голос.

-Гей, зачекайте хвилинку! У мене до вас справа.

Реніфат не поспішаючи обернувся, а потім промовив: - Що за справа?

- Ви ж мисливець, так? І ви, як відомо, поодинці не ходите.

- Ну так, а вам що до того?

- Я хотів би дати вам замовлення, особливе замовлення. Від якого залежить порятунок багатьох невинних життів!

- Заманлива пропозиція... І скільки платите?

-По п'ятсот гриссейських монет кожному члену вашого загону! Тільки з умовою, що за замовлення ви візьметеся прямо зараз!

-Добре, я зберу своїх людей... Де ми потім можемо з вами зустрітися?

-Прямо за ярмаркою, я буду чекати. Тільки поспішіть, часу дійсно мало! Чоловік у зеленому плащі, зовні схожий на алхіміка, розвернувся, а потім попрямував за ярмарок. Реніфат у цей час підійшов до лежачого Фоллара і простягнув йому руку.

-Ха-ха, не дуже втомився?

-Ух... А ти як думаєш? - він схопив Реніфата за руку, а потім підвівся - в житті більше не буду брати участь у хороводах.

-У нас тут намалювалася справа... Потрібно скликати інших.

-Ага, добре... Тільки почекай, віддихаюся, і підемо...

Фоллар перевів дух, а потім він разом з Реніфатом попрямував розшукувати решту членів загону. Зібравши всіх в одну купу, Реніфат виклав їм нове завдання.

-Хм, цікаво... Кажеш, за ярмаркою він?

-Так. Ходімо, поки він ще не пішов.

Мисливці попрямували за ярмарок, після невеликих пошуків, вони зустріли того самого алхіміка в плащі, поруч з винним складом.

-А ось і ви... Думаю, такої кількості людей вистачить.

-Ну, може тепер викладеш подробиці свого замовлення?

-Звичайно... Загалом, справа ця, як я і казав раніше, дуже важлива. Ви повинні провести мене за місто, прямо на болото, я повинен роздобути один інгредієнт...

-Усього-то? І варто було заради прогулянки по болоту наймати собі мисливців? Якщо вже так боїшся, що тебе пограбують, найняв би найманців...