Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Омбре. Над темрявою і світлом 📚 - Українською

Читати книгу - "Омбре. Над темрявою і світлом"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Омбре. Над темрявою і світлом" автора Лариса Підгірна. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 29 30 31 ... 94
Перейти на сторінку:

— Додому ще не йдете?

Потерта канцелярська папка знову лягає мені на коліна.

Я майже нічого не встигла переглянути, окрім пожовклого аркуша з побляклою смершівською печаткою у лівому верхньому кутку, з численними помітками та резолюціями. Та він, направду, на мільйон, бо то не просто аркуш, а перелік! Перелік тамплієрівських клейнодів, які я без вагань упізнала за цим детально складеним документом.


7 червня 1945 року.

Відділ контррозвідки «СМЕРЧІ» 5-ї ударної армії.

Товаришу Васильєву.

Акт.

Надсилаю Вам перелік вилучених у ворога цінностей, підготовлених до вивозу у Німеччину з окупованого міста К.-Подільського. А саме: ритуальні предмети церковного призначення, викрадені ворогом з єзуїтського храму. З них:

84 книги 1453-1647 рр., видані латиною, мають сигнатури К.-Подільської єпархії і єзуїтського храму;

картина із зображенням лицарів в старовинній золоченій рамі;

9 підсвічників XVI-XVII ст. срібних;

престольне розп’яття, оздоблене, ймовірно, дорогоцінними каменями;

6 печаток, дві з них скріплені ланцюжком, на них зображення двох вершників та куполи храму;

одинарна печатка з кільцем;

печатка на срібній каблучці;

дві печатки на бронзових каблучках.

Усі предмети належить передати в державний архів м. Κ.-Подільський для подальшого зберігання.


Начальник відділу контррозвідки «СМЕРШ» 5-ї ударної армії, полковник Олександр Карпенко.

З усього тексту поглядом вибираю рядок, де йдеться про печатки із символами тамплієрів та про те, що всі ці перелічені артефакти мають знаходитися в державному міському архіві... Себто там, де я їх і надибала свого часу!

Виринаю зі своїх роздумів.

— Треба йти... — відповідаю без особливого ентузіазму. Спускаюся з підвіконня.

І справді, чого я тут сиджу? Вдома мені точно ніхто не завадить розібратися у цих записах. Тільки от змокну до нитки навіть під парасолею, поки ітиму. Та вибору немає... До будинку ходу — всього нічого. Не викликати ж таксі!

Вже переступивши поріг мого тимчасового помешкання, стріпую на килим мокру парасолю і кладу її, розгорнуту, у куток: нехай висохне до ранку. Сама ж — зуб на зуб не потрапляє — думаю лише про одне: швидше б прийняти гарячу ванну, зігрітися і нарешті засісти за ті документи! Попри офіційну заборону виносити з архіву будь-що без дозволу директорки я все ж таки взяла їх додому. Зрештою, кому відомо про цю папку, окрім мене? Нікому! Тому, поки я не внесла її наповнення до реєстру, мовчатиму та вивчу у спокійній обстановці...

Засинаю пізно, десь о третій. Просто з папкою у руках. Вночі мені знову сниться мій звичний сон... Тільки от гадати, хто той вершник, мені вже не потрібно. Я чітко бачу обличчя вікарія, отця Люка. Суворий погляд з-під великої хутряної шапки і стиснуті вуста, що наче застигли від холоду блідою хвилею. Бачу дівчинку у хутряній накидці, що тулиться до грудей вершника, чую завивання вовків, змішане із завиванням вітру... У це виття стихії і диких звірів вплітається ще один звук — звук людського голосу. Він проривається крізь вітер, наче здаля, і я помічаю того, хто раніше ніколи не приходив у це видіння — ще одного вершника. Він мчить позаду, у його руці чмихає іскрами смоляник... «Обережно, мессіре, сторожа нормандських долин!» — гукає він. І все розпливається, змішується і тане. Я прокидаюся.

— «Сторожа нормандських долин...» — повторюю дорогою на роботу вранці. — Що воно таке? Незрозуміло...

* * *

У костелі майже порожньо — будній день... Тільки

1 ... 29 30 31 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Омбре. Над темрявою і світлом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Омбре. Над темрявою і світлом"