Читати книгу - "Диво для генерального, Аріна Вільде"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Місяць потому
Сьогодні ми домовилися зустрітися з майже колишнім чоловіком в клініці, де зробимо тест, щоб остаточно розставити всі крапки над «і». Моя злість на Олексія трохи вщухла, образа притихла, але прощення йому ніколи не буде.
Я нервую, хоча точно знаю що малюк не від Олексія. Але все одно страшно. Як подумаю про те, що могла бути з ним пов’язана на все життя – мені стає погано.
Настрою і так немає, через годину я повинна бути на роботі, а Олексій запізнюється. Останнім часом гормони дають про себе знати і мій настрій змінюється по декілька разів на день.
А ще в орендованій квартирі мене все дратує. Там все чуже та підібране не мною. Я хочу повернутися до себе, у своє затишне гніздечко, але є одне «але»: квартира належить чоловікові.
Я все гадаю чи привів він вже до квартири іншу жінку. Спали вони на простирадлах, які я обирала з любов’ю? Олена казала, що в офісі він ні з ким не зустрічається, плітки би вже поповзли, але це не означає, що поза ним він один.
Нарешті у полі зору з’являється його автомобіль. Я спостерігаю за тим, як Олексій паркується перед будівлею та виходить на вулицю. Він помічає мене, наші погляди перетинаються. Чоловік киває мені, ставить автівку на сигналізацію та швидким кроком перетинає між нами простір.
- Привіт, - він нервує ще більше мене. За роки шлюбу я встигла добре вивчити Олексія.
- Давай швидше з цим покінчимо, - я розвертаюся та йду до входу, Олексій слідує за мною, я відчуваю як простір між нами електризується.
Все що нам треба зробити – заповнити анкету та здати кров. Ми впоралися швидше, ніж я очікувала, результати тесту нам обіцяють через тиждень.
- Як ти там, Алю? — подає голос Олексій, коли ми опиняємося на вулиці.
Мої брови повзуть вгору від здивування, коли чую його питання.
- Тобі дійсно цікаво як я після того як без нічого виставив мене з дому та зробив все, щоб мене звільнили? — роздратовано питаю я.
Олексій кривиться, йому ця розмова неприємна, але нехай слухає.
- Я був злий. Трохи перестарався. А ще з глузду з’їхав від ревнощів і вибрав неправильну тактику. Думав, ти без мене не впораєшся і прибіжиш назад. А ти, здається, непогано влаштувалась. Ти живеш з ним?
- З ким? — не розумію я.
- З чоловіком, з яким мені зрадила, — він пропалює мене поглядом, ледве тримає себе в руках, бо злиться. Невже я все же йому небайдужа? Чи його бісить те, що все вийшло не так як він очікував?
- Хочу тобі нагадати, що зраджував тут лише ти. І ні, я ні з ким не живу. Мені одній просто чудово живеться. Від вас чоловіків мене нудить, — випльовую та все своє презирство виливаю на нього одним поглядом.
Не буду брехати – жорстокі слова Руслана мене практично знищили. Зрада чоловіка, втрата хорошої роботи, вагітність та ще й Руслан – все навалилося одразу на мої тендітні жіночі плечі. Розчарування у цих двох чоловіках настільки сильне, що довіритись комусь у майбутньому буде дуже тяжко.
- Не ображайся, я просто цікавлюсь як в тебе справи. І ще хотів повернути тобі твою машину, я погарячкував.
- Залиш її собі. Мені від тебе нічого не потрібно.
- Не злися, добре? — Олексій зупиняється посеред двору, хапає мене за руку. Але це скоріше виходить в нього інстинктивно, в цого дії немає загрози. Легкий дотик, не більше. — Тож, ти будеш ростити дитину одна? — допитливо заглядає мені у очі.
- Це не твої проблеми.
- Насправді мої. Ти знаєш що по закону, якщо протягом трьохсот днів після розлучення ти народжуєш дитину, то її батьком автоматично вважатися буду я?
- Не шукай проблем там, де їх немає. Я не збираюся тягати тебе по судах, або вимагати аліментів на дитину, яка народжена не від тебе. Насправді, я сподіваюся що після розірвання шлюбу ми більше ніколи не побачимося.
- Не хвилюйся, через тиждень в тебе на руках буде довідка про розірвання шлюбу. Я сьогодні розмовляв з адвокатом.
- Чудово. Я так розумію, результати тесту надішлють на твою пошту, тож нам немає більше потреби бачитися?
— Немає, — здається, Олексій розчарований нашою розмовою і моєю холодністю. А чого він взагалі очікував після всього, що відбулося між нами?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диво для генерального, Аріна Вільде», після закриття браузера.