Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - 2, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 17. Повна імпровізація

Наступний акт пройшов відносно гладко, принаймні, в порівнянні з попереднім. Дракон у чоботях за допомогою зілля, здобутого не без пригод, зробив для Попелюшки транспортний засіб і перетворив її простеньку сукню на розкішний бальний наряд. Всі ці маніпуляції відбувалися під прикриттям диму. Насправді, в пляшечці, яку Яга дала дракону, був алхімічний препарат, синтезований Кіпріс спеціально для театрального конкурсу. Препарат мав властивість при взаємодії з повітрям виробляти щільний білястий газ. Коли дракон окропив зіллям гарбуз і Попелюшку, утворилася густа димова завіса, яка дозволила дівчатам, незадіяним у сцені, непомітно для глядачів підмінити овоч на муляж карети, а Зурім встигла скинути простеньку сукню, яка була вдягнена поверх бальної. Коли дим розсіявся, публіка побачила ошатну Попелюшку і її транспортний засіб в повній бойовій готовності їхати на бал. Захоплений вереск малечі свідчив, що фокус вдався.

 Після цього акту був оголошений невеликий антракт. Глядачам почали розносити морозиво і напої. А у дівчат і їх помічників з'явилася можливість кардинально змінити декорації. Адже тепер події казки переносилися до палацу.

Сцена була підготовлена ​​за п'ять хвилин до закінчення антракту. Поки завіса була закрита, Глафіра наводила останні штрихи. Вона поміняла місцями кілька предметів, щоб бальний зал, де мав відбутися танок Попелюшки і принца, здавався ще ширшим і розкішнішим. Глянула критично і залишилася задоволена. Вже збиралася ретируватися, коли до неї підбігла схвильована Зурім. Схвильована — це ще м'яко сказано, вона була ні жива ні мертва.

— Він уже тут, — шепнула подруга і притулилася до Глаші. — Дівчата сказали, що він шукає мене.

Хто «він», питання не стояло. Бліда як полотно східна красуня вся тремтіла. І це тремтіння було тільки верхівкою айсберга — Глаша відчувала, як все всередині Зурім тріпоче, як гарячково б'ється серце, як гостро не вистачає повітря.

— Якщо шукає, чого ж ховаєшся? — м'яко запитала Глафіра.

— Глашо, я боюся, — Зурім опустила погляд і ще більше зблідла.

— Чого боятися? Ви ж усі сцени з ним кілька разів відрепетирували.

Глафіра прекрасно розуміла, що подруга не про це. Що її найменше зараз турбує успіх вистави. Але як інакше заспокоїти це боязке ласкаве створіння, не уявляла. Глаша сама боялася. У неї у самої серце вискакувало з грудей. Вона здогадувалася, що Сильвій от-от з'явиться тут, на сцені. Не важко збагнути, де Зурім, якщо за лаштунками її немає.

І він з'явився. Високий, могутній, сліпучий. Одягнений у костюм принца. Хоча про що це Глаша? Навіщо йому театральний костюм? Просто надів один зі своїх парадних камзолів. Білосніжний, з двома рядами золотих ґудзиків. З бордовим коміром, розшитим золотом. З еполетами на плечах.

Зурім відчула, що Сильвій вже тут, але не сміла підняти очей. Тремтіла, як осиковий листок. А він крокував рішуче і швидко. Сповільнився, тільки коли підійшов впритул. Нічого не казав, просто взяв за руку. Зурім перестала дихати. Глаші здалося, у подруги і серце зупинилося.

Глафіра тихесенько відійшла вбік. Не хотіла заважати. Хоча знала, що ці двоє вже не помічають її присутність. Вони не помічають нічого навколо. Світ для них перестав існувати. А може, навпаки, всесвіт існує тільки заради них двох.

Вони стояли поруч: величезний сильний ніжний чоловік і тендітна дівчина, лагідна, але незломлена жорстокістю свого світу, створена для того, щоб любити. Він просто тримав її за руку, але вони обидва вмирали від лавини почуттів, що накрила їх обох.

Вони б напевно не помітили і того, що завіса відкрилася. Але гучні оплески повернули до реальності. Добре хоч в першій сцені не передбачалося ніякого тексту — просто танець Попелюшки і принца. Жоден текст відтворити вони б все одно не змогли.

Глаша очікувала, що музиканти от-от вдарять по своїм «прасувальним дошкам». Вже готувалася заткнути вуха. Але мелодія, яка заповнила сцену і галявину з глядачами, нічого спільного з Дарлітським брязканням не мала. Це були ніжні чисті кристальні звуки. Так дзюрчить гірський струмок. Глаша одразу впізнала інструменти: фортепіано і скрипка. І саму мелодію впізнала. Це була земна музика, одна з улюблених Глашиних композицій: «Обіцянка» ірландсько-норвезького дуету «Secret Garden».

Але звідки? Відповідь знайшлася швидко. Глаша здогадалася, хто влаштував закоханим такий романтичний сюрприз — Крайс. Він знайшов у плеєрі найкрасивішу мелодію і дав завдання місцевим фахівцям, які сконструювали зарядний пристрій, створити ще й підсилювач.

Музика лилася і лилася. І Сильвій із Зурім танцювали. Це була повна імпровізація. Принц просто кружляв свою партнерку, ніжно притиснувши до грудей. Глаша бачила, що він щось шепоче їй на вухо. І щоки подруги ставали все більш рожеві.

Глафіра стояла і безтурботно посміхалася. Радість за Зурім переповнювала.

Мелодія закінчилася. Галявиною прокотилося розчароване зітхання. Глядачів можна зрозуміти. Музика «Secret Garden» відноситься до такої, що переносить тебе в чарівні світи, з яких не хочеться повертатися.

Далі за сценарієм Попелюшці потрібно було тікати з балу і губити туфельку. Але Сильвій не дав. Просто підняв Зурім на руки і виніс зі сцени. Публіка вибухнула оваціями. Глядачам вистачило емоцій і без втраченої туфлі.

— Це успіх, — глибокодумно прорік Крампій, який спостерігав за всім спектаклем з-за лаштунків і сильно переживав за актрис. Потім добродушно посміхнувся і, вказавши в сторону сцени, запросив: — Дівчата, на уклін. Публіка чекає.

Глаші, Агнесі та Кіпріс довелося вийти до глядачів втрьох. Сильвій та Зурім зникли в невідомому напрямку, і Сапфіри вже теж і сліду не було. Овації не змовкали хвилин п'ять. Чи не найгучніше аплодував підставний принц Ендрю. Він вийшов на сцену і вручив усім актрисам по букету квітів. При цьому, багатозначно підморгнувши Кіпріс, шепнув, що її гра його підкорила.