Читати книгу - "Біблія"

15 Горе менї, коли я провинив! а хоч я о я без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;

16 Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.

17 Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.

18 І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нїчиє око;

19 Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матїрнього живота перенесений був у гріб.

20 Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,

21 Покіль пійду - й не вернусь - в країну темряви й тїнї смертньої,

22 В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.

Йов 11

1 І промовив Зофар із Нааму й сказав:

2 Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?

3 Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?

4 Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.

5 А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,

6 Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.

7 Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?

8 Та ж він висший небес, - що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безоденѸ т, - що можеш зрозуміти?

9 Міра його довша нїж земля, ширша над моря.

10 Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?

11 Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, - та й чи ж не зверне на його уваги?

12 Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.

13 Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,

14 І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,

15 Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.

16 І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.

17 І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.

18 Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.

19 Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.

20 Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.

Йов 12

1 І відповів Йов і сказав:

2 Справдї так! Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість!

3 Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого?

4 Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом - чоловік справедливий і невинний!

5 Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.

6 За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!

7 І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі;

8 Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:

9 Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се?

10 В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.

11 Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви?

12 Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.

13 У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум.

14 Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.

15 Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю.

16 У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.

17 Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.

18 Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;

19 Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;

20 Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;

21 Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;

22 Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;

23 Множить народи й вигублює їх; розсїває народи, й збірає їх докупи.

24 Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху;

25 Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.

Йов 13

1 От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.

2 Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.

3 Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.

4 Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.

5 О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.

6 Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:

7 Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?

8 Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?

9 А на добре ж воно вийде, коли