Читати книгу - "Біблія"

10 Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.

11 Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?

12 Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні.

13 Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.

14 Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?

15 Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.

16 А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!

17 Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:

18 Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.

19 Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.

20 Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:

21 Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.

22 Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.

23 Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!

24 За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?

25 Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?

26 Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;

27 Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.

28 Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.

Йов 14

1 З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;

2 Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.

3 І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?

4 Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.

5 Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,

6 То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.

7 Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;

8 Та хоч його корінь в землї й перетрухне й пень його завмре в поросї,

9 Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; -

10 А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?

11 Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:

12 Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.

13 О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!

14 Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.

15 Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;

16 Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;

17 Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.

18 Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;

19 Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.

20 Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.

21 Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони - йому те байдуже;

22 Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.

Йов 15

1 І відказав Елифаз із Теману й промовив:

2 Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,

3 Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?

4 Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!

5 Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!

6 Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.

7 Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?

8 Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?

9 Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?

10 Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.

11 Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?

12 Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?

13 Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?

14 Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?

15 Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:

16 Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.

17 Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,

18 Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;

19 В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:

20 Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;

21 Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.