Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Інша кімната була позаду першої, і, як і раніше, там були двері, через які Ілея не могла бачити.

Гаразд, поїхали.

, ,

Вона зявилася біля дверей з повним обертовим ударом, проганяючи весь свій імпульс крізь скелю. Її нога вдарилася об ще один барєр, але цього разу вона цього очікувала, і в неї почала текти мана від усіх її руйнівних навичок. Вона навіть принесла наступальні можливості свого попелу, Завіси Попелу, і свої крила, щоб нести на барєрі.

Все більше і більше золотих вогнів зосереджувалися на ділянці навколо дверей, через що Ілеї було важко підійти до них. І знову ж таки, вона зрозуміла, що немає причин атакувати барєр самотужки.

.

Ілея пробивалася крізь стіни навколо себе, зявляючись і зникаючи всюди, в той час як попіл здіймався навколо неї, утворюючи плавні кінцівки, що закінчувалися шипами, які врізалися в стіни і золоте світло. Вона пробивала все більше і більше скелі, і золотий барєр тепер був пронизаний руйнівною маною Ілеї, що шипіла в золотому світлі.

.

Потім, не встигла вона утворити ще одну невелику дірку, як атаки золотих аркушів припинилися.

– .

— Зупиніться, будь ласка, а то нас усіх поховають під каменем, — пролунав чоловічий голос з-за спини. Вона побачила у своїй сфері туманну форму і обернулася, щоб подивитися на неї. Я впевнений, що ви переживете це, і я теж, але я не впевнений щодо інших, особливо тих, хто чекає далі.

Ілея припинила свої атаки і почала медитувати, відновлюючи частину мани та витривалості, які вона втратила під час випробування.

– ?

Маг – рівень ?

– .

Він мав майже золоті очі і був одягнений у довге темно-синє пальто, а внизу був чорно-золотий жилет. На вигляд йому було близько пятдесяти, але щось підказувало Ілеї, що чоловік набагато старший – якщо він взагалі був людиною.

?

Це ви керуєте барєрами? А світло? — запитала вона, здебільшого для того, щоб затягнути час. Вона не була настільки впевнена, що хоче, щоб її команда прорвалася і допомогла, враховуючи його атакувальний потенціал. Єва і Кіріан, мабуть, були б розірвані на шматки за лічені хвилини. Барєр, на який вона напала, зник, коли чоловік пройшов повз неї.

.

Так, це був би я. Ти з Рукою Тіні, гадаю? Але ця броня... Виглядає ельфійським. Ви повинні бути обережні, де ви це носите, - спокійно сказав він. Ілея побачила, що він більше не дивиться на неї. Допитливі авантюристи. Боюся, що в цьому місці ви не знайдете багато багатства.

.

Потім він зник, знову зявившись у сусідній кімнаті. Ілея пішла за ним. Це було зовсім не те, чого очікувала Ілея, виглядало як щось середнє між лабораторією та затишним кабінетом. На стінах стояли полиці з книгами, а листи пергаменту захаращували більшість доступних місць.

Ілея кліпнула очима перед ним. Хто ти такий? Ви несете відповідальність за вбивство всіх тих шукачів пригод, які досліджували це місце?

Він недбало взяв з полиці поруч з собою книгу і змусив її зникнути, потім узяв ще одну, перш ніж покласти її назад.

.

— Ви можете називати мене Альбертом. Це місце було побудовано не мною, тому я не беру на себе відповідальності за жодну зі смертей. Навіть мені знадобився деякий час, щоб увійти всередину, не спрацьовуючи пастки, — сказав він, продовжуючи огляд полиць.

–

Ілея була майже впевнена, що цей чоловік більше не становить для неї небезпеки – він просто турбується про своє майно. Вона, як і раніше, була насторожена, продовжуючи відновлювати ману і думаючи про спосіб атаки, якщо виникне така необхідність. Життя її команди та шукачів пригод було важливішим, ніж напад на чоловіка в даний момент, і бійка, безумовно, призвела б хоча б до часткового обвалу. У цьому він мав рацію, враховуючи стан стелі.

?

Ви не будете воювати за це місце? Навіщо тоді на мене нападати? Вона почала копіювати його дії, ходити по кімнаті паралельно з ним і торкатися книг, щоб вони зникли. Він швидко глянув на неї, нахмурив брови, але більше не реагував.

Я відкрив для себе це місце і ще не закінчив з ним. Твоя груба перерва і здатність так швидко пройти через мій барєр здивували. Таким чином, моя атака і наша головоломка, що випливає з неї, щодо структурної цілісності цієї стародавньої руїни. Спочатку мені потрібно зібрати найнеобхідніше. Якщо ви дозволите мені спокійно закінчити, я піду, а ви можете робити з рештою цього місця, як забажаєте, — сказав він і продовжив збирати книжки та папери.

?

— Що ви тут шукали? — спитала Ілея. — Ти людина?

Він злегка посміхнувся. Я людина. Це смішно. Хіба не зрозуміло шукати стародавні руїни і скарби, що зберігаються в них?

.

— Може, для мене? Але я відчуваю, що ти тут не просто так.

— Можливо, чи ні. У будь-якому випадку, це не має ніякого відношення до такої Тіні, як ви. Він зупинився і відкрив одну з книг. — Мабуть, варто взяти, — пробурмотів він, а потім подивився на Ілею. Тут є дівчина. Дівчина, яка не належить. Ви член Долоні, можливо, ви можете взяти її в Рейвенхолл. Краще, ніж вона потрапить до рук знаті чи якихось жалюгідних місцевих авантюристів.

.

Чоловік не дочекався відповіді. Натомість навколо нього почало кружляти золоте світло.

.

Ілея на секунду розривався між тим, втручатися чи ні, але в цю секунду він зник.

Ніде у своїй сфері вона не побачила жодного сліду цього чоловіка. Вона примружила очі, використовуючи ті ж прийоми, які використовувала, щоб помітити Єву, намагаючись знайти його, але нічого не було.

,

Вона обернулася, коли в її сфері щось зявилося, але це був просто Тріан, навколо якого виблискували блискавки. Решта команди швидко пішла за ним і оглянула кімнату.

?

— З тобою все гаразд? — запитала Єва. Ми не могли розгледіти тебе через барєр, ти рухався надто швидко...

.

Зі мною все гаразд. Тут був чоловік, який контролював барєри і напав на мене, але він зник. Цілком. Я думаю, що це як мінімум телепортація на середню відстань, тому що я більше не відчуваю його.

.

Клер кивнула головою, одразу ж пішла до виходу. Я піду