Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

997
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 308 309 310 ... 334
Перейти на сторінку:
на Самбірщині. Закінчив Перемиську семінарію і в 1938 р. був висвячений на священика, душпастирював у Шмиткові, Волчищовичах, Поздячі. У 1945 р. переселений з Поздяча до УРСР, оселився в родинному селі Букова, де працював бухгалтером у колгоспі та підпільно душпастирював. За відмову перейти на православ’я в грудні 1949 р. був арештований і виселений на спецпоселення у м. Бікін Хабаровського краю, де проживав до 1957 р. З 1 березня 1957 р. жив у м. Копейськ Челябінської обл. На засланні провадив активну душпастирську діяльність, належав до найдіяльніших священиків з оточення митрополита Йосифа Сліпого, який іменував його адміністратором Західного Сибіру з осідком у Новосибірську. У зв’язку з арештом о. Яворського о. Ревтя в 1958 р. викликали на допити з Челябінської обл. до Львова, де він був заарешований і засуджений разом з о. Яворським до семи років таборів і трьох років позбавлення громадянських прав із забороною мешкання в західних областях УРСР після відбуття основної міри покарання терміном на п’ять років. Покарання відбував разом з митрополитом Сліпим у таборі для віруючих (Дубровлаг, Мордовська АРСР), де підпільно душпастирював та готував кандидатів до священства. Звільнений у квітні 1965 p., повернувся в Україну, у м. Самбір, але, не діставши там прописки, мусив виїхати до родини свого брата Василя Ревтя в м. Маневичі Волинської обл., де працював на цукровому комбінаті. Водночас нелегально душпастирював у Самборі та довколишніх селах Самбірського і Старосамбірського районів (Букова, Бісковичі, Долобів, Сприня та ін.), передавав до Риму звіти про підпільну УГКЦ через українських священиків у Польщі (В. Гриника, С. Дзюбину та М. Денька). У 1970 р. привіз з Челябінської обл. родичів і жив з ними у с. Бісковичі Самбірського p-ну Львівської обл., де й помер 2 липня 1988 р. (біографічну інформацію про Миколу Ревтя люб’язно надав о. Богдан Прах).(обратно) 672

Після звільнення з ув’язнення Михайло Борса перебував на засланні в селищі Мяунджа (до весни 1956). Звідси він встановив зв’язок з о. Степаном Ратичем через його дочку Марію Кравчук, з чоловіком якої Євгеном Кравчуком він відбував покарання в таборі, а через Ратича також із Сліпим. І з о. Ратичем, і з митрополитом Сліпим він вів листування, отримував від них послання та частини “Історії” Сліпого. У травні 1956 р. о. Борса був звільнений із спецпоселення і разом із Ярославом Гарасимом вирушив на Україну. По дорозі він заїхав у В’яземськ до о. Ратича, який вручив йому рукопис “Історії” Сліпого з дорученням передати його на зберігання братові о. Ратича Володимиру й відвідати о. Зафійовського. За порадою Ратича о. Борса в червні 1956 р. заїхав також у Красноярськ до о. Блавацького та в Маклаково до митрополита Сліпого. Приїхавши до Львова, він залишив рукопис “Історії” в о. Зафійовського з тим, що той потім передасть його Володимиру Ратичу. Виглядає, що частина рукописів чи їхніх копій все ж таки залишилася в о. Борси, бо в січні 1958 р. він був заарештований за зберігання послань та рукописів Сліпого, однак невдовзі звільнений і свідчив проти Сліпого на суді. Детальніше про Михайла Борсу див. прим. 354 вище [у електронній версії — прим. 519. — Прим. верстальника].

(обратно) 673

Лат.: “Зіпсуття (падіння) найкращих — найгірше”.

(обратно) 674

Згодом, після свого звільнення, Йосиф Сліпий часто згадував цього підпільника і ставив його за приклад — мовляв, як то важко було в умовах ув’язнення радянських концтаборів бути чесною людиною, а цей підпільник зі спокійним сумлінням щиро заявляв: “Я стараюся, щоби не зробити чогось нечесного”. На жаль, Йосиф Сліпий ніколи не назвав його імени.

(обратно) 675

Василь Дишкант (1911–1981) — адвокат, член ОУН, родом із с. Мошкова Сокальського повіту. Вивчав право у Львівському університеті, проходив юридичну практику в Сокалі, у 1937 р. заарештований польською поліцією і засуджений на три роки за активну діяльність в ОУН, з початком Другої світової війни вийшов на волю. Під час війни працював у міській управі Сокаля. У січні 1944 р. заарештований ґестапо і засуджений до страти за зв’язок з УПА, але завдяки клопотанням брата кару було замінено ув’язненням в Аушвіці. Після звільнення з концтабору в 1945 р. став обласним провідником ОУН у Північній Баварії. У 1946 р. заарештований американською контррозвідкою у зв’язку з нелегально виданням ж-лу “Самостійник”, понад місяць просидів у тюрмах Фюрта й Ерланґена. У 1947 р. спробував нелегально перебратися в Україну для продовження боротьби, але був заарештований польською поліцією в Любліні й переданий радянським прикордонникам. Засуджений на 25 років таборів. У мордовських таборах Дишкант зустрівся з митрополитом Йосифом Сліпим. Після звільнення в 1966 р. проживав у Сокалі, де працював завгоспом у середній школі № 3. Помер у Сокалі 8 квітня 1981 р.

(обратно) 676

Особу встановити не вдалося, але мова йде про якогось молодого техніка.

(обратно) 677

Має бути Йосиф Кучинський (Józef Kuczyński). Про нього див. прим. 404 вище [у електронній версії — прим. 596. — Прим. верстальника].

(обратно) 678

Василь Лотоцький (1900–1960) — лікар, член Українського лікарського товариства у Львові, учасник національно-визвольної боротьби. Родом із с. Липиця-Долішня на Станиславівщині, навчався у Рогатинській гімназії. В 1916 р. вступив до 1-го полку УСС, потрапив у російський полон під Києвом. Звільнившись з полону, закінчив навчання у Станиславівській українській гімназії (1922), у 1929 р. закінчив медичний факультет Віденського університету. У 1929–1931 pp. працював у Варшаві, а з 1931 — у м. Більшівці, був членом ОУН. Під час Другої світової війни переховувався від німецьких та радянських репресій спочатку в Рогатині, потім у рідному селі Липиця Долішня, належав до угрупування УПА “Тростянецький ліс” (група “Захід-Лисоня”), надавав медичну допомогу пораненим та хворим повстанцям. З кінця 1945 р. оселився у Винниках біля Львова, де працював фельдшером у поліклініці під ім’ям “Володимир Бах”. У 1950 р. заарештований і засуджений на 25 років таборів. Покарання відбував у Озерлагу (Іркутська обл.), Тайшеті, працював спочатку на лісоповалі, потім лікарем у туберкульозній лікарні. У таборах захворів на діябет, просив про помилування, але отримав відмову. У 1960 p.,

1 ... 308 309 310 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"