Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Наречена для дракона, Марія Люта 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена для дракона" автора Марія Люта. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 94
Перейти на сторінку:
Глава 9.3

 - Я сказав ні, Анно.

- Але чому!? Я ж цілитель! - з такої позиції було не дуже зручно вести конструктивний діалог, але все ж таки я спробувала.

- Ти адептка третього курсу з нульовим магічним потенціалом.

- Але усі відзначають мій нестандартний новаторський підхід.

- Повір, це завдання тобі точно не по зубам, - Габріель різко відштовхнувся руками від підлоги і одним злитим рухом перетік у вертикальне положення. - Десять віджимань!

Та щоб його! Не хоче по-хорошому? Так зараз він дізнається, що якщо я задумала когось вилікувати, мене ніхто і ніщо не зупинить!

Я схопила кинджал і... полоснула їм себе по руці в районі передпліччя - різко, сильно, глибоко. Не з тильного боку, яким проходять великі судини, а з зовнішнього, проте крові хлинуло багато. Та й костюм постраждав... Про нього я якраз і забула, а  він же  мав захистити мене, але ніж пройшов через нього майже без опору. Ох, не простий цей кинджал, зовсім не простий...

Габріель здавлено вилаявся і вибив зброю з моїх рук. Потім  розірвав свою сорочку і шматком тканини придавив рану, зупиняючи кров.

- Та ти ненормальна! Зовсім з головою не дружиш!? Якого лисого дідька ти робиш!?

- А от дали б вашу рану оглянути, не довелося б різати себе. А так я за собою спостерігатиму, може й зрозумію, як нейтралізувати дію кинджала, - прошипіла крізь стислі від болю зуби.

Я, звичайно, розуміла, що більшість людей мій вчинок навряд чи назвуть розумним, адекватним чи нормальним. Але я не більшість людей. Я – цілитель. Цілитель за покликанням, а не з примусу. І іноді, дуже рідко, щоб досягти бажаного результату, зробити крок уперед у своїй майстерності, я робила, на перший погляд, божевільні речі. Одного разу я випила навіть краплю трунку, щоб зрозуміти, як її нейтралізувати без протиотрути. Я тоді сама ледь не померла, зате врятувала життя рідному дідові.

Поріз болів нещадно, та й прямий тиск на рану приємним точно не назвеш. Я швидко сплела кровозатворне заклинання, не витрачаючи зайві сили на знеболювання, і смикнула край сорочки Габріеля, відриваючи довгий клапоть:

- Все, руку можете забрати, я зараз перемотаю.

- Ти порвала мою сорочку, - не спитав, а констатував чоловік, але якось здивовано. Наче це вразило його не менше, ніж мій акт аутоагресії.

- То ви ж самі її почали рвати. Чи ви збиралися її зашити, випрати і далі носити? - Про те, що він якось порвав мою сорочку, і зараз я, фактично, у своєму праві (як там казали древні: око за око, зуб за зуб, сорочка за сорочку) - я вирішила промовчати.

Габріель підняв брови і усміхнувся, похитуючи головою:

- Ти нестерпна. Давай я перемотаю. Тобі ж однією рукою незручно.

- Дякую.

Чоловік підійшов до мене і якось дуже обережно взяв руку. А він узагалі перев'язку зробити зможе? Однак з "бинтом" Габріель справився вміло, очевидно, це моя кінцівка такою тендітною здалася, що він боявся ненароком нашкодити.

- Болить сильно?

- Ні, - збрехала.

- Чудово, тоді можемо продовжити заняття.

- Що!? - тепер прийшла моя черга дивуватися.

- Чи ти вважаєш, що будь-який противник відразу припинить атаку, якщо ти ненароком поріжешся своєю ж зброєю?

– Ви тиран! На вулиці мир! З більшою ймовірністю це ви мене доб'єте, ніж справжній супротивник!

- Гаразд, - змилувався мій мучитель. У сенсі учитель. - обійдемося без фізнавантажень на сьогодні, але зупинимося на деяких теоретичних моментах. Почнемо з класифікації видів атаки та того, яку тактику оборони слід застосовувати в кожному з них.

Лекція Габріеля зовсім не нагадувала традиційні лекції з ББП. Було очевидно, що чоловік говорить не за підручником, а з власного досвіду, що було дивним: адже сильні бойові маги часто покладаються на магічний потенціал, нехтуючи іншими видами бою. Мені було навіть цікаво.

- Що ж, на сьогодні достатньо. Перше заняття пішло не за планом, тож наступного разу доведеться надолужити.

Я про себе застогнала. Схоже, Габріель намірився підготувати мене не гірше за королівських гвардійців.

- Зараз дивись уважно, - чоловік знову взяв мене за руку, а стіни полігону почали насуватись на нас.

На що я мала дивитися? Закляття пронеслось незрозумілою розмитою плямою, і оп - ми в моїй кімнаті.

Ребекка – у домашніх капцях, піжамі, простоволоса – сиділа на ліжку з книжкою в руках. Схоже, її заняття закінчилося набагато раніше.

Побачивши нас, дівчина схопилася від несподіванки, водночас жбурнувши в нас чималою такою блискавкою. Габріель же зреагував миттєво, але спокійно: він відпихнув мене на підлогу, сам же зробив крок уперед і виставив руку (не щит, а просто голу руку!) - блискавка впечаталася прямо в долоню і, зашипівши, випарувалася.

- Ой, це ви!? Вибачте, я з несподіванки...

- Хм, дуже непогано, - задумливо промовив Ректор. - Що ж Лей казав, що ти елементарного фаєрболу здолати не змогла?

Моя сусідка змінилася на обличчі. Я аж залюбувалася: стільки різних почуттів разом скипіло в ній! Вона почервоніла - чи то від гніву, чи то від збентеження, очі горять, губи тремтять, щелепа стиснута - ух, ураган! Я вже майже піднялася, але миттю передумала і розсудливо залишилася лежати на підлозі - мало чим вона зараз жбурне!

Ось так могло закінчитися ректорство Габріеля, проте Ребекка взяла себе в руки і перевела погляд на мене.

- А це що!? Ти поранена! - і знову життя нового Ректора опинилося під загрозою.

- Ні-ні, Бекко! Це я сама себе. В експериментальних цілях.

- А-а, - потягла подруга і відразу заспокоїлася, ні краплі не засумнівавшись у моїх словах. Неначе самоушкодження - звичайна річ для мене.

- Якщо до мене претензій немає, то я, мабуть, відкланяюся, поки цілий, - усміхнувся Габріель. - Анно, сподіваюся, ти вивчиш розклад і не забудеш про наступне заняття.

- Звичайно, лорд Габріель, - я смиренно схилила голову.

Чоловік із сумнівом похитав головою і зник.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена для дракона, Марія Люта"