Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Уляна

Настрій:  Мене завжди вражало, як швидко чоловіки втрачають контроль — наче натиск однієї кнопки на пульті дистанційного керування, тільки в нашому випадку ця кнопка була набагато більшою і незручніше розташованою.

Не просто ж так кажуть, що жінки керують чоловіками? Я повільно розстебнула його джинси, бачачи, як його тіло напружується під моїми руками. Він важко дихав, ніби стримуючи себе, але не міг цього приховати. Зупинившись на мить, я підвела очі на Даніяра. Коли я опустила джинси нижче, оголюючи його ноги, то помітила, як він різко ковтнув. Чоловік дивився на мене зверху, його очі горіли, в них відбивалася пристрасть і суміш здивування з нетерпінням. Усередині мене прокотилася хвиля задоволення. Його бажання тільки розпалювало мене більше, змушуючи грати цю гру ще з більшим запалом. Поглядом я ковзнула по його тілу, відчуваючи, як моє власне серце починає битися швидше. Я хотіла його, але ще більше хотіла бачити, як він втрачає самовладання під моїми дотиками.

Я знала, що роблю. Я граю з вогнем, і це відчуття було настільки солодким, що я не могла зупинитися.

Спустила з нього труси, і його тіло здригнулося під моїми пальцями. Мої рухи були впевненими і обережними, але водночас я відчувала, як всередині мене закипає хвиля бажання. Я обхопила його член, відчуваючи тепло і пульсацію, що передавалася мені через шкіру. Його дихання стало важчим, кожен його подих лунав у тиші, наче удари барабанів.  

— Я хочу, щоб ти подумав щодо заходу, — сказала я, впиваючись у цей момент своєю владою над ним. Мій голос прозвучав твердо, але водночас спокусливо.

Без зайвих слів, я опустила голову, беручи його до рота. Його тіло напружилося, і я відчула, як він мимоволі здригнувся. Коли я почула його тихе шипіння — «Чорт... Білочко» — у моїй голові промайнув тріумф. Я почала рухатися, повільно і ритмічно. Його рука торкнулася мого волосся, але я не дозволила йому диктувати темп. Це була моя гра, і я насолоджувалася кожною секундою. Його стогони, важке дихання, відчайдушне бажання, яке він намагався приховати, лише підсилювали мій азарт. Я знала, що він на межі, але саме цього я і хотіла — звести його з розуму, змусити відчути, що я контролюю кожен його рух, кожну його думку. Його пальці міцніше стиснули моє волосся.

Мої рухи ставали більш впевненими, і я бачила, як його очі заплющуються від задоволення. Він був готовий вибухнути, і це тільки підігрівало мене більше.

— Білочко... — почувся його здавлений голос, перед тим, як його тіло починає тремтіти. Він був на межі, і я не збиралася зупинятися.

І ось це сталося — він випустив рик, і його тіло розслабилося, ніби вся напруга, що накопичилася, зникла в один момент. Я не відводила погляду від нього, бачачи, як його обличчя змінюється, як він ледь дихає, намагаючись оговтатися від того, що сталося. Я обережно підвелася, дивлячись на нього. Дан важко дихав, його погляд був розсіяний, але в ньому все ще відбивалося задоволення.

— То ти згоден? — запитала я, ледь усміхаючись. Мій голос був спокійним, ніби те, що сталося, було чимось звичайним.

Він відчайдушно ковтнув повітря, намагаючись повернути собі контроль, але я бачила, що він ще не до кінця прийшов до тями. Його погляд був все ще розфокусованим, і він ледь спромігся відповісти.

— Я... Дідько... Так, добре. Заради тебе, білочко. Тільки заради тебе, — його голос звучав приглушено, ніби він ледь знайшов сили вимовити ці слова.

Задоволено усміхнулася – моя місія була виконана. Я відчувала тріумф, знаючи, що змогла змусити його підкоритися. Повільно відступила, даючи йому можливість оговтатися. Його дихання все ще було нерівним, а очі все ще злегка розфокусовані. Я бачила, як він намагається зібратися з думками, але я знала, що він ще довго буде пам'ятати цей момент. Я злегка підняла підборіддя, знову набираючи впевненості у своїй ролі.

***

Даніяр закашлявся, приглушуючи сміх, коли ми вийшли з комірчини. Я кинула на нього глузливий погляд і почала поправляти своє волосся. Ми ледве встигли привести себе до ладу, коли він, знову повернувши серйозність на обличчя, сказав:

— Мені подобається твій стиль управління, білочко.

— Ти ще й не знаєш половини, — відповіла я, насолоджуючись його спантеличеним виразом обличчя.

Ми прямували до кабінету, щоб забрати мою сумку та окуляри. Проте, коли я відчинила двері кабінету, все враз зупинилося. Я буквально застигла у дверях. Йохані очі! Яна сиділа на моєму столі, злегка відкинувши голову назад її темне волосся досягало сідниць, а між її ніг я побачила світловолосу кучеряву голову — Остапа. Він навіть не звернув увагу на наш вхід, захоплено займався своєю справою. Я не могла повірити своїм очам. НА МОЄМУ столі! Моєму! Стіл, на якому я працюю, складаю документи, п'ю каву! Це вже було занадто!

— Що це за чортівня? І чому ця чортівня відбувається на моєму столі? — моя реакція була миттєвою. Як можна було ще це коментувати?

Остап різко підняв голову, в ньому очі були величезні, як у переляканого зайця. Яна відскочила, немов її вдарило струмом. Вони виглядали, як діти, яких зловили на місці злочину з рукою в банці з варенням.

За спиною почула тихий сміх. Це був Даніяр. Він, очевидно, насолоджувався моментом і не приховував цього. Я кинула на нього через плече гнівний погляд, але він лише підняв брови, насміхаючись з того, як я реагую. Повернувшись до ненормальних, я зробила крок уперед, ігноруючи їх приголомшені обличчя. Підійшла до свого столу, забрала сумку і сонцезахисні окуляри, навіть не глянувши на Яну та Остапа.

— Я… це… ми просто... — почала бормотати Яна, Остап стояв поруч, виглядаючи так, ніби хотів, аби його просто поглинула землю.

— Просто що? — я підняла брову. — Вирішили перевірити, чи витримає мій стіл?

Даніяр тільки хмикнув позаду мене, прикриваючи рот рукою, щоб не розсміятися голосно. Очі його блищали веселим вогником, але він вирішив не втручатися.